Частина 5. Мінус проблема

Після того як Крістофер дізнався про особистість та минуле Еліаса Брайта, він ввічливо попросив співрозмовників покинути його кабінет, залишивши на самоті зі своїми власними думками, щоб все як слід обміркувати та прийняти правильне рішення що до новоприбулого гостя (іншим словом виставив за двері як собаку яка провинилася, без права на повернення в ту ж хвилину).

Аарон одразу пішов до себе додому, на додачу прихопивши із собою і Рудого лише із жалості до безхатька на чужині. Елі ще потрібно було пройти процедуру реєстрації після фінального рішення Кріса залишиться він чи ні, та тільки після цього отримати власний куточок для проживання. Це могла бути як власна кімната з базовою комплектацією меблів, так і звичайне ліжко десь у кутку вже зайнятого кимось раніше житла.

Все залежало від ролі яку йому дадуть у майбутньому у разі прописки та членства.

Свій перший вечір Еліас провів на балконі сьомого поверху у компанії недешевого алкоголю, який дістався йому від господаря кімнати як відкуп за спокій який мав надати гість. Точніше, Елі просто мав заткнутися та не чіпати Аарона рівно до наступного ранку, максимум звертатися якщо вмирає або зрозумів що перетворюється на одну з тварюк які бігають по ту сторону захисної стіни, щоб його прибили.

- Непоганий початок. Хоча досить іронічний.

Констатував факт Брайт, знову піднімаючи пляшку до губ та роблячи чи не маленький ковток, навіть не скрививши гримаси. Це свідчило про його відкриту залежність до випивки, яку він і не сильно приховував. На справді було навіть для нього досить дивним те, що на свій вік він ще не спився, базуючись на кількість алкоголю яку вживав від початку свого повноліття та бунтарського періоду.

Погляд свердлив вінка інших будівель здебільшого які щільно були закриті шторами, та тіні що мелькали під вікнами та десь трохи подалі на дорогах. Вслухався у гомони людей чи транспорту, поглядав на головну будівлю яка виднілася немов головна прикраса з місця де він був. Аарон явно обрав це місце для проживання не просто так. Його кімната знаходилася у точці, звідки було видно чи ледь не всю Естеллу. Головний сторожовий пес відлюдник цитаделі спасіння зайвий раз доводив як піклується за кожну душу яка проживала у цьому місці.

- Прикидатися таким холодним, поки сам навіть не спиш, а дивишся на життя міста днями та ночами. Ніколи не припиню дивуватися із таких чудакуватих людей по типу тебе. Але, мушу зізнатися, люблю саме цей типаж. Вам більше всіх можна довіряти, навіть якщо ввічливість та посмішки це не ваша козирна карта.

Знову розпочавши монолог до самого себе, Еліас випив ще з пляшки. Не вистачало лише диму від сигарет, які б погіршили його стан.

Ковток за ковтком перетворювали його у сонного та втомленого чоловіка із затуманеним поглядом та розумом. Але навіть кількість алкоголю не змусила його заснути надто швидко. Елі був бадьорим до глибокої ночі, перебуваючи на одинці із власним болем та травмами душевними. Хоч і не був буйним, за що Аарон котрий весь час не спав та слідкував, щоб з пиякою нічого не сталося був вдячний. Навпаки, той навіть затих, лише інколи видаючи із себе стони від поганого самопочуття через передоз.

***

Ранок у різних місцях розпочався по оригінальному. У когось боліла голова через сильне похмілля та легку нудоту, десь ламало тіло від некомфортного місця для сну, а хтось взагалі не спав через власні примхи чи звички не дружити зі сном.

Крістофер викликав Аарона до себе ближче до обіднього часу, надіючись що ниюче тіло через некомфортний та твердий диван у кабінеті припинить боліти, що привело до того що й Еліас помилково сам себе запросив у логово голови.

Коли рудий махаючи рукою та посміхаючись у дверях вітав Кріса, той здивовано лише моргав очима на Вайта, не розуміючи якого біса той притягнув із собою зайвого мужчинчика.

- Ем, вітаю? – Крістофер сидячи за своїм столом досі ніяк не міг підібрати правильних слів. У голові кружляла лише нецензурна лексика або прокльони.

- Він сам приперся. Це не я. – Бурмотів Аарон, маючи лише одну ціль: відстрілятися якомога швидше та звалити куди подалі, уникаючи завдань бодай ще на роки півтори.

- Сорі! Я тут нікого окрім вас двох не знаю, тому залишатися у чужому місті на самоті якось було не комільфо. – Еліас нахабно пройшовся по всьому килиму в офісі голови, та всівся на дивані, одразу схопившись за голову. – Цей… Водички не буде у вас тут? А то мені щось не дуже раночок добрий.

- Що? – Кріс явно був у повному шоці від картини чиїм свідком на жаль мав бути. Чувак ледь не вмираючий на його дивані просить воду.

- Водаа, Н2O. Хімічна речовина у вигляді прозорої, безбарвної рідини без запаху і смаку, а кожна її молекула містить один атом кисню і два атоми водню, які з'єднані ковалентними зв'язками. Так більше зрозуміло що я саме хочу? – Елі немов той геній, вирішив поблискати розумом. Шкода лише що не на тих людей натрапив.

- Де ти кажеш цього клоуна надибав? – Боу тримався за голову поки вислуховував розумну репліку рудого та мріяв про те як викидає його зі свого кабінету до біса.

- Я не спеціально. Клянуся тобі своєю гордістю та самолюбством, якби знав що це за дебіл, не рятував би.

- Взагалі то я все чую!

- Ми й не шифрувалися.

- Я думав ти адекватний лідер Королю, а виявляється такий же самий як і Аарон.

- А ти думав ми просто так, або за красиві очі ще не повбивали один одного? – Кріс питально підняв брову.

- Та нуу! Я ж з вами поладнати хочу! Може б з нас трьох вийшла непогана команда!

- Херовенько у тебе виходить місцями язиком трепетати.

- Боже який грубий!

- Я хлопець. Радій що стримуюсь.

- Навіть чоловіки можуть бути вихованими.

- Ввічливість це не про Аарона.

Піджартував Кріс, встаючи зі свого крісла. Він дістав з шухляди порожню склянку з якимись таблетками, а потім з полиці поруч прихопив і невідкриту пляшку води. З таким набором, направився до Еліаса, та поклав все перед ним.