Пролог

Їх шляхи розпочалися зовсім по різному, але доля вирішила звести їх однією ниткою… Навколо шиї… Немов петлею яка жадає їх смерті.

Світ змінив бачення всього живого. Перші дні розділили всіх на монстрів та людей, а місяці поділили вже тих самих людей на групи вовків та ягнят.

Інфіковані звісно хоч і стали проблемою якої боялися та не могли вирішити з одного дня на інший, але була здавалося куди й більша халепа навіть за апокаліпсис. Корони з голів багатих людей так і не спадали. Такі жадібні до влади мерзоти залишалися у першому районі та протирали елітні та затишні крісла своїх помешкань, поки більшість людей боролася за життя з надією вбити тепер не заражених, а в першу чергу саме тупих виродків котрих за людину не тримав майже ніхто.

Папірці які ще донедавна мали цінність та звилася грошима, тепер могли відіграти роль максимум, що туалетного паперу. Хоча звісно люди які мали їх мільйонними статками, до останнього стверджували немов цей кінець віту не затягнеться, та коли все скінчиться, то вони будуть єдиними хто зможе одразу стати на ноги. А всі хто йдуть проти них зараз, потраплять до в’язниць на віки потім. 

Напевне не важко здогадатися, скількох таких розумничків згодували собакам після перших шести місяців «недовгого» падіння світу.    

Але навіть це не опише того масштабу пережитого людьми, які пробували у самому пеклі від першого дня… Та ще й повторного разу.

Крістен Вайлет Боу… Дівчина, що отримала шанс змінити свою долю та долю брата, але не маюча часу рятувати світ та людей які її оточують. Переживаючи перші місяці апокаліпсиса, який розпочався нізвідки, та продовжив знищувати живе навколо з шаленою швидкістю, на власних помилках, втратах та сльозах інших, але вона зрозуміла як вижити, навчила цьому старшого брата, адже завдяки досвіду та спогадам після перезапуску «власного світу» вона знала основу, а ще з часом зустріла людину яка була інфікована тим самим вірусом та здавалося мала б померти у перші ж хвилини після ураження, але врешті решт стала тимчасовим бойовим товаришем, а далі й самою надійною людиною з якою немає бажання розставатися.  

Аарон Вайт, хлопець, що пережив не аби яке пекло вже від самого початку свого народження, та існуючий у світі під безліччю чужих собі імен. Молода людина, яка вже здала позиції живого, та лише плила за течією поки не зустріла ту саму Вайлет. Дівчину, що у відкриту заявила про свої наміри використати його як свою зброю та щит, без аби яких цілей подружитися або зостатися разом у майбутньому як цілісна команда. Але після всього спільно пережитого, вони  розуміють, що тепер пливуть в одному човні, та не зможуть так просто попрощатися один з одним. Нитка долі пов’язала їх.   

Кетніс Робейн: Дівчина з нижніх районів, абсолютно окутана таємничістю та награною доброзичливістю, яку всі сприймають за справжній характер. Ще у перші дні стала тою хто почала допомагати Аарону, а потім після своєї смерті як людина, повертається вже як розвинута інфікована. Тимчасово допомагає брату та сестрі Боу через почуттів до друга, але раптом безслівно зникає у самий відповідальний момент коли на знайомих людей нападає один із самих небезпечних інфікованих у перші місяці падіння світу.

Доктор Шеріл Міллер Лікарка або ж буде правильніше називати її вченою, яка досліджує таємничий вірус та понад усе бажає розгадати таємницю цього «чогось». Хто вона, звідки родом, чому її цікавить лише цей вірус здогадатися неможливо, адже здогадок вона не дає, а на запитання ніколи не відповідає у відкриту. Але міркує як тутешня, хоча має багато знань явно не з районного рівня. Створила декількох розумних інфікованих по типу Аарона, та виховала їх в ієрархії «родини» де вона матір, та її слово це закон для дітей.

Основні пішаки партії активно відігравали свою роль вже не перший день. Ледь не воюють між собою як на справжньому полі бою, поки деякі об’єднуються у групи та діють за одне.  

Вони живуть за прописаним кимось сценарієм та не можуть йти проти, навіть якби хотілося.  

Надія на власне Я гасне з кожним подихом та змушує душу миритися з програшем битв.

Чи можна взагалі щось змінити?