Глава 65. Комар-шпигун.

Все. Досить сентиментальностей. Я стала комаром заради того, щоб підслухати таку важливу для мене, та що там - для всієї Алії, розмову. Летіти треба, летіти!

І я, пискнувши дзвінко на віражі, вирушила спостерігати аудієнцію короля Вельдона з його чаклуном. Проносячись між охоронцями, відчула радісне збудження, мовляв, ось я проникаю до об'єкту, що ретельно охороняється, а ви навіть не підозрюєте про це! Ось вам, бовдури!

Король Друан Третій сидів на невеликому похідному троні, вкритому блакитним атласом. Був він непоказний і миршавий, навіть ніжками до килима не діставав. Якби не золота корона на голові, нізащо не повірила б, що це і є правитель.

Старий знайомий, чаклун Шон скромно вмостився поруч на низенькій лавці. Так було задумано, щоб ті, хто удостоївся аудієнції, здавалися зростом нижчі за монарха.

Очі короля сяяли від збудження. Чаклун же, навпаки, не виглядав дуже задоволеним, думаю, що він зовсім і не радий, що виявився замішаним у цю історію. Незважаючи на свої грандіозні плани, він не здавався ні багатшим, ні щасливішим, ніж раніше. Мабуть, королівські милості були відкладені до того невизначеного часу, коли король зможе скористатися знахідкою у своїх цілях.

Я стала накидати кола навколо розмовляючих, прислухаючись до їхньої розмови.

- Ваша Величність, давайте зробимо вилазку! Бойовий загін…

- Я не хочу втрачати своїх людей, Шоне. Ти сам знаєш, як укріплено місто. На "просто так" його не візьмеш. Тим більше зараз, коли поповзли чутки про можливість захопити весь світ. Та будь-якої миті вони можуть самі знайти ту кляту червону кнопку! І все! Весь наш план піде нанівець. І ти, мій дорогий Шон, у цьому випадку не те що не отримаєш нічого обіцяного, ти в цьому випадку проклянеш той день, коли здійснив угоду з хлопчиськом!

- Та я вже...

- Що «вже"? Друже, та не кисни ти! Ось-ось доставлять портал, ти вирушиш у підземелля, захопиш кнопку і оголосиш усім нашу волю. Слова вивчив?

- «Від імені наймогутнішого короля Друана Третього вимагаю скласти зброю і присягнути йому на вірність, інакше ж ви загинете всі й одразу…» - забубнив чаклун.

- Досить, досить, бо в мене вже голова від тебе болить.

- Слухаюсь, Ваша Величносте…

- Нудний ти став, Шоне, не цікавий.

- Відпустіть мене, Ваша Величність. Мені нічого не треба, жодних нагород.

- Це добре, що тобі нічого не треба. Похвально. Ти повинен дбати про благо свого повелителя. Тож ти підеш і зробиш все, що треба.

- Хай хтось інший…

- Тільки ти знаєш, де захований вхід до таємної зали. І тільки ти можеш його знайти.

- Але…

- Чого тобі боятися? Ти ж чаклун. І досить сильний чаклун. Інакше я б не тримав тебе на службі.

- Я взагалі вже не думаю, що підкорення світу – така вже гарна ідея.

– А я тобі думати і не пропоную. Думати буду, а ти – виконувати мої задумки.

Тут у намет зазарнула вусата фізіономія одного з охоронців:

- Дозвольте доповісти, Ваша Величність!

- Дозволяю, - кивнув монарх.

- За Вашим наказом доставлено портал. Дозвольте пропустити!

- Пропускайте.

У приміщення внесли і поставили на підлогу високу штуковину, прикриту золотистою накидкою. Чаклун зісмикнув тканину, і перед моїм поглядом постала тринога майже під стелю, вгорі якої була закріплена прозора куля, скляна чи кришталева, з рельєфними контурами материків.

Шон зі страхом дивився на це дивне пристосування.

- Ось, все готово, - підштовхнув його король, що залишив заради такого випадку трон.

- Я не готовий! - верескнув чаклун. – Ваша Величність, благаю…

- Мені покликати варту, щоб тебе закинули у портал, мов мішок із… сам знаєш чим? – поцікавився Друан Третій. – Ти розчаровуєш мене…

- Ні-ні… Я… Я вже йду…

Шон Гудкеррі протиснувся у середину триноги і став під кулею, яка одразу почала повільно обертатись.

- Думай про те місце, де знаходиться лаз, - наказав король. – І не здумай тікати.

- Я й не збирався...

- І не здумай намагатися обдурити мене. Якщо ти захочеш оголосити володарем світу себе...

- Як ви могли подумати, Ваше…

- Якщо ти надумаєш оголосити володарем світу себе, я розіб'ю цю кулю. Не пожалію, хоч вона і коштує дорожче, ніж мій палац. Ти пам'ятаєш, що буде з тобою, якщо я знищу портал? Ти пам'ятаєш це?

- Пам'ятаю, пам'ятаю, - тремтячи, відповів Шон, поглядаючи на споруду над головою.

- А я нагадаю ще раз! Ти розсиплешся, перетворишся на  жменьку пилу! Ти зможеш залишитися живим тільки повернувшись сюди, коли виконаєш свою місію, коли світ ляже мені під ноги!.. І ти зробиш це, чаклун.

Тремтячий до цієї миті чаклун вирішив, що нічого вже не зміниш, доведеться виконувати своє призначення, і тремтіти перестав. Навпаки, він витягнувся по стійці "Смирно!" і в очах його засвітився вогник куражу: на коні або під конем! У разі перемоги король, може, й виконає свої численні обіцянки, і вдасться тоді пожити по-людськи, на пенсію піти, зрештою.