Глава 50. Зізнання.

Звісно, запихаючись одночасно солодкими булочками, солоними помідорами і пересмаженим м'ясом, (яке, як я зрозумів з лекції для аштарів, ой яким шкідливим має бути для будь-якого організму, крім самої Нетті), рясно приправляючи все гірчицею і джемом, розмовляти вона не могла. Я ж, перекусивши холодною свинячою (я сподіваюсь) ніжкою і відвареними бульбами, що нагадують картоплю, спостерігав за нею, підперши щоку рукою і потягуючи місцеве пиво. Моя супутниця розігналася теж розбавити несумісні страви пивом, але я суворо припинив її намір нагадуванням про неприпустимість розтління неповнолітніх і замовив для неї ягідний морс.

- А му мене мкусніша, - промуркотіла Нетті з набитим ротом, розливаючи напій «по вусах».

Ох, і важко з нею. З нею завжди важко, але в цьому підлітковому віці, що накладає на її поведінку незабутній відбиток, просто неможливо.

- Мну, мсьо! Не влазить більше, - з жалем констатувала факт дівчинка, намагаючись засунути рештки м'яса в кишені тільки купленого, але вже неабияк замацьканого плаща.

- Куди? - різко зупинив я її руку, струсивши для вірності.

З кишені зі стуком випав темний предмет. Я підняв його і з подивом впізнав фігурку аштара, що сидить на кам'яному уступі, підібгавши одну ногу і підпираючи долонями голову. Сумний погляд був спрямований у невідому далечінь, а крила складені за спиною. Хм.

- Це що, Нетті?

- Це? Ой, я й забула... Аштарки подарували...

– А вони про це знають?

Нетті знизала плечима і зітхнула.

– Так я й думав. У цієї дівчинки кримінальні схильності, а ти їй потураєш, - задумливо промовив я, ховаючи статуетку до своєї кишені.

- Кримінальний талант, - поправила мене Нетті. – Але я навіть не помітила.

- Хм!

- Правда-правда. Ти мені не віриш, Кощію? Руки діють самі собою. Я не встигаю все контролювати.

- І все ж, будь обережнішою, Нетті. Я не хочу, щоб ти загриміла у в'язницю, принаймні поки не виконала тут свою місію.

Дівчинка кивнула.

- То ти мені розповіси про цю місію, люба?

- Так, звичайно. А… а чому ти казав, що за мною йде полювання?

От бісівка! Випитає все, а сама розповідати не поспішає. Все, потрібно бути стійким і не піддаватися на провокації.

- Так як у цьому світі ми опинилися завдяки твоїм абсолютно незрозумілим для мене діям, то тобі розповідати першою.

- Гм. Гаразд. Загалом так… Загалом, нам не можна гаяти часу! В дорогу, Кощію, в дорогу! Я все розповім по дорозі!

Знов двадцять п'ять! Що з нею поробиш?

Я розплатився з господарем за нічліг і харчі, взяв ще з собою дещо і відкупив у нього непоказну конячку для мого кузена, відриваючи від серця залишки готівки. Так, в людському образі без грошей не обійдешся, і нам потрібно швидше дістатися до мого маєтку, щоб поповнити запаси для подальшої подорожі. А ще оберігати мою кохану від торритян. Останнім часом їх не чути, гадаю, втратили слід у такому людному місті, але будь-якої миті «сищики» можуть вистежити нас і відновити атаку.

На щастя, господар заїжджого двору повідав мені, що Ртон знаходиться неподалік, за кілька годин шляху від Грика, і вказав напрямок. Так що надвечір я вже буду «вдома».

А тепер, ти, Нетті, від мене нікуди не дінешся! - подумав я, виїжджаючи за межі міста. Часу в нас достатньо, доведеться тобі розповісти все від самого початку.

- Отже…

- Що?

- Нетті, не прикидайся безневинною дівчинкою! Ти обіцяла розповісти все дорогою.

- Але я хочу…

- Ти щойно їла.

- А може…

- Не може.

- А якщо…

- Не якщо.

- Мені погано…

- Зараз буде добре, симулянтка!

- А, гаразд. Але обіцяй, що не сердитимешся на мене!

От дитина.

- Обіцяєш?

- Обіцяю. Розповідай.

- Загалом... З чого ж почати?

- Із початку.

- Так, ти маєш рацію. Коротше, я прийшла сюди рятувати цей світ, Алію!

- Все?

- Все.

- А трохи докладніше?

Нетті зітхнула:

- Якщо докладніше, то одного разу до мене з’явився Доглядач Світів…

- Хто хто? Сам Доглядач Світів?

- Ну, так. Доглядач мого рідного світу Землі і кількох паралельних.

- Угу, - кивнув я, спантеличено згадуючи неголеного мужика в хітоні.

- Так ось, він і запропонував мені угоду: я рятую загиблий світ, а він...

Нетті замовкла.

- І що ж вимагала велика рятівниця світів у Доглядача за цю скромну послугу? - іронічно посміхнувся я.