Глава 16. Брехлива фея.

- Брехлива фея... Брехлива фея... - бурмотів Каруан, тікаючи з палацу. Я тряслася в його кишені, ділячи місце з купою життєво необхідних кожному хлопчику речей, таких, як камінчики, черепашки, сухий шматок мармеладу і дохлий жук, які, перекочуючись і підстрибуючи, всіляко намагалися мене травмувати.

Я не могла вибратися на свободу, але дісталася до дірочки в кишені і вчепилася коло неї руками за міцну тканину, щоб не задихнутися від царюючих тут запахів і хоч що-небудь бачити в навколишньому світі.

Принц покинув королівський двір і вискочив у сад. Але і тут не зупинився, а побіг далі, ламаючи квіти на клумбах, що болем віддавало в моєму серці квіткового ельфа, і топчучи плоди, що лежали під деревами. Він дістався до самого паркану, що відокремлював сад від міста, відшукав дошку, що трималася тільки на верхньому цвяху, і визирнув через лаз, яким, мабуть, користувався неодноразово.

Дорогою якраз проходив обірваний хлопчисько, скуйовджене руде волосся стирчало, немов голки у дикобраза, босі ноги по коліно в багнюці, на ліктях садна, в очах - дорослість, незважаючи на його вісім-дев'ять років.

 - Гей, Гроше! - гукнув його Каруан.

Обшарпанець зупинився і з досадою сплюнув, побачивши круглу фізіономію, що визирає з діри в паркані.

 - Привіт, принце

 - Куди ти, Гроше?  

- Маю чимало справ, принце. Ніколи мені з тобою теревенити, - ліниво покатав камінчик босою ногою хлопчисько.

 - Стривай, - спробував пролізти в дірку Каруан.

 - Що ще? - нетерпляче почухав потилицю Гріш.

 - А у тебе що-небудь цікаве є?

 - Є. Знову мінятися будемо?

 - Ага, - зрадів товстун.

 - І що у тебе сьогодні смачненьке?

 - Гроше, смачненького немає. Зате є щось ще краще!

Обшарпанець розчаровано хмикнув і зібрався йти:

 - Відвали, принц.

 - Стій! У мене є фея! Справжнісінька!

 - Брешеш!

 - Дивись! - і Каруан поліз до кишені, пальцями стиснувши моє тендітне тіло. Крило хруснуло і Дьюма в моїй голові болісно застогнала.

 - Дивись! Справжнісінька!

 - Ти, ненормальний, що робиш? Всі крила переламав! - закричала я.

Гріш відкрив рот, розглядаючи мене, брудну та обшарпану, і зовсім несхожу на фею.

 - Де взяв?

 - Сам зловив, - гордо відповів принц.

- Брешеш! А чого вона така?

 - А ти яким був би, коли б тебе в кишені тягали, га? - відгукнулася я. Думаю, мені набагато краще опинитися в руках цього обшарпанця, легше буде втекти.

 - Так ти, справді, фея? - уточнив хлопчисько.

 - Звісно, фея.

 - І бажання можеш виконати?

 - Виконає, - випередив мене принц і виставив три пальці: - Три!

 - Твої виконала? - підозріло перепитав Гріш.

 - А то, - хитро відповів Каруан. - Всі три. Того і міняю, що мені вона більше не потрібна. Так що, береш?

 - Беру.

 - А що натомість даси?

Гріш покопався в своїх бездонних кишенях і витяг на світ божий дохлого кажана, що вже починав тхнути.

- Піде?

Товстунчик зойкнув від захоплення і одразу вручив жебракові мене в обмін на такий цінний предмет. Голова його зникла за парканом, і звідти вже долинуло:

 - Бувай, Гроше!

 - Бувай, принцу, - неголосно відгукнувся хлопчина, розглядаючи тільки що придбану власність, та не встигла я і слова мовити, як засунув мене до власної кишені (добре, хоч не до тієї, де мешкав дохлий кажан), незважаючи на протестуючі крики і нецензурні вирази.

Знову побачила біле світло я тільки тоді, коли Гріш витягнув мене зі своєї кишені, ще більш наповненої хлопчачими цінностями, ніж кишеня королівського спадкоємця. Я огляділась. Ми перебували в печерах, точніше, в катакомбах, бо стіни явно штучного походження, і тільки через щілини в стелі проникали сонячні промені. Хлопець поставив мене на камінь, розсудливо притримуючи пальцями.

 - Та відпусти, куди я подінуся... з підводного човна.

 - Полетиш, - мудро відповів Гріш.

 - Такими-то крилами? Тепер я розумію, чому інші народи не поспішають заводити дружбу з людьми.

 «Ельфи з обірваними крилами гинуть, - трагічним голосом вимовила в моїй голові Дьюмовочка. - Прощавай... »

«Почекай помирати, - подумки відповіла я. - Ти ж зараз наполовину людина, в тебі ж я живу! А людям крила без потреби».

«Гаразд, - погодилася ельфея, - поживу поки. До кінця світу дотягну як-небудь».

 - Гей, ти, феє! Виконаєш три бажання - відпущу в ліс, обіцяю.

 - Слухаю і підкоряюся, замовляй.