Глава 42. Послуги психотерапевта. Частина 2.

Чекати довелось недовго, в двері тихенько постукали.

 - Так-так, увійдіть, - млосним голосом відгукнулася я.

Двері тихенько прочинилися, і в кімнату сірою тінню прослизнула... Ара.

 - Добре, що ти ще не спиш, - присівши на край ліжка, заговорила стара відьма.  - Мені треба з тобою поговорити, Нетті.

 - Я вас слухаю, Аро.

 - Мене сильно турбує Маргарет, вірніше, прокляття, накладене на рід Тортільяків.  Те, що Гаенус передав їй трон, його не зняло.  Свідченням цього є те, що я до сих пір жива, а Тера мало не загинула сьогодні.  І що робити далі?  Скільки разів була вона на волосині від загибелі.  Скільки разів рятували її друзі.  Але тепер ми залишаємося, а ви йдете...

 - Ми так і збиралися, провести вас до Думрада і продовжити шлях до західних відрогів Кафи.

 - Я знаю, що ти сумуєш за батьківщиною і поспішаєш повернутися додому.  Напевно, я не маю права просити тебе... Але я прошу залишитися з нами, поки Гаенус не зніме прокляття.

 - М-м-м...  Ну-у-у... Я не знаю.

 - Ти потрібна нам, Нетті!

 - Ну добре, добре.  Залишуся ненадовго.  Я думаю, незабаром все налагодиться.

 - Ти обіцяєш, Нетті?  - зраділа баба.

 - Обіцяю, обіцяю.

Стара відьма щедро розцілувала мене в обидві щоки і покинула спальню.

Фух.  Наобіцяла.  А раптом це все затримається на невідомий час?  Хоча, кілька днів пожити на повному утриманні в королівському замку, та ще й в ролі національних героїв зовсім навіть і не погано.  До того ж поруч Кощій, і зараз він, напевно, постукає...

Тук-тук-тук!

Ну ось!  Я ж казала!

 - Можна, можна!  Заходь!

В кімнату впурхнула моя копія.  Маргарет знову повернулася до моєї фігури, занадто пишні форми їй теж не подобалися.  А мої - подобалися.  Я вже пропонувала їй змінити личину, але вона слізно просила дозволити їй залишитися в моєму образі.  Мовляв, носити зручно, відчуваєш себе комфортно, прям, приросла личина, як рідна.  Гаразд, нехай носить.  Шкода, чи що?  Звичайно, іноді набридає весь час перед собою бачити себе, але я все одно скоро поїду.  Так що мені буде однаково.

Тера Грам відразу ж залізла до мене на ліжко з ногами (здається, вона і характером все більше стає схожа на мене) і розревілася (ні, не схожа).

 - Ти чого, Терочко?  Ти ж тепер королева!  Тобі плакати не положено!

Юна відьма тикнулася мені в плече і шумно витирала сльози, і не тільки, об мою нічну сорочку.  Тепер, точно, знімати доведеться.  А вона реве і реве, і ніякі вмовляння не допомагають.

 - Так!  Усе!  Мені набридло!  Маргарет, негайно припиняй вогкість розводити!  А то, не встигнеш вступити у володіння замком, як доведеться робити євроремонт!

Дівчина схлипнула жалібно і замовкла.

 - Королева-рева!  - почала дражнитися я.

 - Так я ще не справжня королева.

 - Як так, не справжня?  Гаенус привселюдно оголосив, що передає всі повноваження тобі!  Тепер ти - Велика Королева Центрального королівства!

 - Формально - ще ні, на днях буде проведена коронація, і тільки після церемонії я повністю вступлю в права.

 - Так в чому проблема?

 - Мене це не радує!

 - Якщо ти натякаєш, щоб я тебе підмінила, то ні, ні і ні.  Мені і Пракії вистачило з головою.

 - Та я і не прошу.  Звичайно, мені страшнувато, але не це головне.

 - А що?

 - Жук.  Він хоче покинути королівство.  Йому пропонували посаду міністра, але він відмовився.

 - Я знаю.

 - Але я так сподівалася...  Мені здавалося...  Я думала... що потрібна йому.

 - Хіба це не так?  Адже він за тобою слідом ходить, пилинки здуває, тільки що, про своє життя не думає, кидається на виручку!

 - Але чому тоді він іде?!

 - Теро, він говорив тобі коли-небудь про кохання?

Відьма заперечливо похитала головою.

 - Невже, ніколи?  Не може бути!

 - Може.

 - А ти йому?

 - Ні, звичайно ні!  Не можу ж я перша!

 - Все ж, спробувала б ти з ним поговорити.

 - Так він останнім часом став мене уникати.  Він не залишається зі мною наодинці!

 - Стало бути, він не хоче цієї розмови.

 - Чому?

 - Тер, а чого ти сама хочеш?  Щоб він просто був поруч, як друг, як міністр оборони?  А, може, йому цього мало?  Може, він хоче бути єдиним чоловіком в твоєму житті?  Ти розумієш мене?

 - Так я теж хочу цього!

 - Але ти - королева, а він хто?  Чи зможеш ти опуститися до того, щоб стати дружиною простого мисливця за снупсами?  Не поспішай, Маргарет, подумай, це дуже серйозне питання.