Глава 40. Королівська незаймана. Частина 2.

                                                * * *

Вибір діви зазвичай відбувався вранці святкового дня.  Тому довелося вставати зі сходом сонця, щоб ліпити конкурсантку.  Основним «скульптором» оголосила себе бабка, мене допустили, як консультанта.

 - Волосся подовжуй, Маргарет, ще, ще, до сідниць, ні, давай ще довше.  Колір хороший, не чіпай, тільки зроби так, щоб коріння було теж білим.  А тепер зроби пасма кучерявими.  Ні, не так сильно, просто вільні хвилі.  Ні, трохи сильніше...

 - Бабусю!  Мені важко змінювати що-небудь, не бачачи оригіналу!

 - Сама і будеш оригіналом.  Так, тепер подовжуй вії.  Досить!  Тепер кінчики злегка підкрути.  Та не вниз, а вгору!

Наші чоловіки теж норовили заглянути і порадити, де чого потрібно додати.  Правда, якщо б Тера додала все, що їй радили, то її слід було б з такою личиною не на конкурс моделей відправляти, а в кунсткамеру.

Зрештою, дівчина була приведена, як порахувала бабка, в ідеальний стан.  Хоча, на мій неупереджений погляд консультанта, все ж всього було забагато.  Ну не буває такої талії при такому бюсті!  Але хто мене запитав?  Ара особисто повела дебютантку на конкурс.

А я не захотіла йти.  І чого там дивитися, на тряску грудьми?  Ні, на нашій Землі ідеали краси зовсім не такі.

А чоловіки, може, і хотіли піти, але жінки їм суворо заборонили і мене сторожити приставили.  І правильно.

                                               * * *

Як і передбачалося, Маргарет була обрана одноголосно.  От і добре.  Нехай тепер послужить батьківщині.  Гаенус давав їй останні настанови: де заховати пакетик, як відкрити непомітно, коли підсипати, що робити потім.

А ми просто підемо на свято подивитися.

А свято вдалося.  Народ, придавлений новими податками, що звалилися йому на голову, з радістю зустрічав будь-яку можливість відпочити і розважитися.  На площу перед замком зібралося, напевно, все населення Думраду плюс гості з інших міст і селищ.  Цілюще джерело, оформлене у вигляді фонтану, знаходилося в центрі.  Народ розташовувався по колу, відокремленому натягнутими канатами з прапорцями.  Всі вікна, що  виходили на площу, були розкриті і заповнені глядачами, які знімали кімнати саме до цього дня.  Балкони були забиті.  Навіть на дахах влаштувалися всюдисущі туристи.  Непогано заробили сьогодні власники житла, що знаходиться в окрузі.

Ми зайняли місця біля самого каната дуже рано і тепер просто знемагали, штовхаючись між товпами роззяв в очікуванні початку гуляння.  Гаенус, з якого не знімали личину старої бабки, був надто серйозним і напруженим.

Почалося все з виступу співаків, яким підспівували всі хором так голосно, що у артиста резонно повинно було виникнути питання: «А мені, може, можна непомітно піти?»  Потім йшли танці в пишних народних костюмах, при цьому натовп весело стрибав в такт, затоптуючи тих, хто подрібніше.  Потім знову співали і знову танцювали.

І тільки коли на небі з'явився місяць, на жаль, один, останній, решта три красеня згинули в ненажерливій ​​воронці, яка намагалася знищити цей світ, почався ритуал освячення джерела.

Місто лише злегка вкрилося сутінком, але по колу площі вже засвітилися яскраві різнокольорові ліхтарі.  Під схвальні вигуки натовпу вийшов король, як дві краплі води схожий на нашого Гаенуса.  Він потискав над головою руки і кивав.  Навколо півкільцем розмістилася варта, досвідчені охоронці, які кидали вивчаючі погляди на натовп і оточення.  Сиві довгобороді старці вивели під руки юну діву, королівську незайману.  Вона була в білій напівпрозорій накидці без прикрас, і здавалася задумливою, неначе думки її блукали у інших світах.  Небо поступово згущало фарби, а Тера стояла на бортику басейну, поки старці скоромовкою читали молитви чи заклинання.  Коли вони замовкли, заговорив несправжній король:

 - Мій дорогий народ, - почав він урочистим голосом, - мій улюблений народ!  Вичерпуються сили цілющого джерела.  Три місяці, Дакота, Руна та Лутена, зникли з нашого небосхилу і не повернулися.  Стражденні зібралися в пошуках полегшення.  Нехай же юна безневинна діва омиється в священних водах, об'єднуючи земне і небесне, оживляючи суть цілющої води, простягаючи порятунок нам, скромним дітям Центрального Королівства.  Зайди, дитя, в ці води, відкрий їх цілющі сили і принеси першу чашу своєму королю.

Тера урочисто спустилася по сходах прямо в басейн, присіла, скупавшись із головою, згідно з ритуалом, і, наповнивши чашу водою, вийшла та рушила по килимовій доріжці до короля.

Встигла вона всипати порошок?  Чи все йде за планом?  Адже другої спроби не буде!

Затамувавши подих, стежили ми, як оголена діва наближається до шахрая, що захопив владу.  Щось буде?!

Несправжній король прийняв чашу з рук дівчини, що схилилась перед ним, забарився на мить, немов запідозрив щось.  Потім швидко зробив кілька ковтків і вилив решту собі на голову.

Ну,і?  Чому нічого не відбувається?

Тільки через кілька довгих митевостей чистотайд, порошок, що оголює сутність, почав діяти.  Але якось вибірково.  Спочатку зверху вниз почав танути королевський одяг.  Нижче, нижче, нижче...  Ось вже і взуття розтануло...