Значить, це Кощій винен у всіх нещастях Каррітума! А, відповідно, в якійсь мірі, і я. Якби не зустрів він мене на своєму шляху, все могло бути по-іншому. І всі ці чудовиська не так вже й винні...
- Так що ми всього лише відзначаємо кінець світу, смертна, - сумно посміхнувся Шоусин.
- Його потрібно не відзначати, а зупинити!
- На жаль. Це може зробити тільки Чарівний Уроборос. А він зник багато століть назад...
- Він? - я простягнула руку.
- О-о-о! - згаслі очі богів загорілися, а руки затремтіли від хвилювання.
- Знаю. Знаю, що у мене в руках єдиний шанс врятувати Каррітум. Але часу майже не залишилося, і я не можу пройти з друзями крізь землі, що кишать монстрами. Допоможіть мені!
- Так! Так! - загомоніли східні божества. - Це шанс!
- Я знаю, як ми можемо допомогти, - першою висловила слушну думку Гуань Інь.
Вона зникла в отворі дверей, і через пару хвилин вийшла з великою глиняною мискою, прикритою гратами. У миски були вушка, через які була протягнута металева ручка.
- Ось. Тримай. Цю чашу ти повинна берегти, як зіницю ока!
- Дякую. А що це?
Я прийняла з рук богині дивний подарунок. Під гратами щось жевріло, валив дим і поширювався пряний трав'яний запах. Я чхнула.
- Не буду розкривати детальну рецептуру цієї суміші, - Гуань теж голосно чхнула. - Для тебе достатньо знати, що поки цей божественний аромат огортає тебе і твоїх друзів, жоден монстр не заподіє вам шкоди.
- Дуже добре! Якраз такого раптора нам і не вистачало!
- А тепер поспішай. Залишилось, і правда, дуже мало часу.
- Скільки днів? - уточнила я.
- Днів? Годин! Рахунок, дорога, йде вже на години!
- Але тоді не залишається жодних шансів дістатися до східних відрогів Кафи!
- Ми дозволяємо покинути Верхній Схід Кіріну і Фу Догам. Вони доставлять вас на місце.
- О, так, владики! - схилилися в поклоні мої нові друзі.
- Якщо тобі вдасться врятувати цей світ, ми зможемо знову відновити кордони і умови Великого Договору. Прощавай, смертна. Щасливої дороги.
- Дякую. Спасибі, - та я, посміхаючись, продовжувала топтатися перед богами, які явно збиралися повертатися в свій Палац на хмарі.
- Щось ще? - запитав мене Дайкоку.
- Е-е-е... Ну-у-у...
- Говори.
Я зібралася духом і випалила:
- Зазвичай боги чимось нагороджують людей, що добралися до них!
Вони перезирнулися.
- Ви ж боги щастя і процвітання! Вам нічого не варто організувати невелику корекцію долі. Там пощастило, тут підвалило. Корисні знайомства, щасливі випадки, вдалі збіги. Га?
- Чи знаєш, дівчино, ти давно перейшла ту межу, коли людина живе за певним сценарієм, який можна і підкорегувати. Зараз в твоєму житті все залежить від кожного твого кроку, - пояснив тоном вчителя Ебісу.
- Але як же?..
- Чи довго ти думала, підніматися до нас чи ні? - запитав Лу.
- Взагалі-то я збиралася виспатися ...
- А опинилася тут. Ми теж навіть не припускали, що у нас сьогодні будуть гості. Твоє рішення було спонтанним, але найправильнішим.
- Вчиняй завжди інтуїтивно, за покликом серця, і ти завжди будеш вибирати найкращий шлях з усіх можливих, - додав Шоусин.
- Ми не знаємо, що чекає на тебе, - підхопив розмову Фу. - Ми навіть не знаємо, чи зможеш ти врятувати цей світ. На майбутньому немов висить завіса. Все залежить зараз тільки від тебе.
- Так... Ну що ж... Раз так... Тоді я пішла... - я схилила голову, щоб не видно було очей, на яких виступили непрохані сльози, губи теж зрадницьки затремтіли. Прикро все ж. Прикро до чортиків. Побувати у богів щастя і піти з порожніми руками... - Прощавайте, - я повернулася і зібралася йти.
- Стривай, - пролунав позаду голос із глузливими нотками.
Я обернулася. До мене звертався Хотей, до сих пір він мовчав, але зараз його кругле обличчя просто світилося від задоволення.
- У мене є дар для тебе. Звісно, ти отримаєш його тільки якщо майбутнє буде у тебе та й у нас.
- Дар... - прошепотіла я.
Хотей непомітним рухом дістав велику сріблясту перлину, вона зручно вляглася в його пухку долоню.
- Ми не можемо втручатися в твою долю, але ти можеш зараз загадати одне матеріальне бажання. Якщо ти повернешся в свій світ... коли повернешся, воно збудеться.
- О!
- Погладь перлину триста разів, уявляючи те, що бажаєш, - простягнув долоню бог. – Зараз.
- Але у неї немає стільки часу! - вигукнула Гуань Інь. - Заради якогось бажання для смертної ми ризикуємо всім! І своїм безсмертям теж!
#149 в Різне
#96 в Гумор
#630 в Жіночий роман
паралельні світи раси чудовиська, східні боги та чарівні істоти, пригоди подорожі небезпеки
Відредаговано: 04.06.2021