Тр-р-р-р-р!!! Ба-бах!!!
Я перечепилася через бабцю, яка раптово зупинилася і присіла, перелетіла через неї, немов граючи в чехарду, і розтягнулася на піску. При цьому пісок забився мені у вуха і рот, я почала відпльовуватися і не помітила навіть, як зайнялися розкопками Ара разом з Гаенусом. Вони схилилися над горбиком і обережно згортали пісок з невідомого опуклого предмета. Робити їм нічого, чи що?
Я піднялася, обтрушуючись, і підійшла до стареньких.
- Що тут у вас?
Ара повільно підняла голову і подивилася мені прямо в очі.
- Що це таке? - повторила я.
- Це? - перепитала стара відьма. - Яйце. Золоте яєчко.
І вона підняла вгору свою знахідку. Золоте - не золоте, але незвичайне, це точно. У нашому світі, наскільки мені відомо, найбільші яйця несуть страуси. Але це було в кілька разів більше страусиного, а товста пориста шкаралупа відливала золотистим тоном, розфарбованим смарагдовою павутиною.
- Чиє це? - запитала Тера, яка непомітно підійшла ззаду.
Решта теж стовпилися навколо незвичайної знахідки.
- Наскільки я можу судити, це яйце крокодила, - Ара опустила його на пісок, такий тягар довго в руках не потримаєш, і сама присіла біля нього, дбайливо обіймаючи, немов квочка.
Всі, звичайно, знають, що крокодили можуть відкладати яйця в гарячому піску, дозволяючи природі самій подбати про юне покоління. Але яйця у них невеликі, і крокодильчика з них виводяться крихітні. Так що це, явно, не крокодилове яєчко.
- Ні, це яєчко, явно, що не крокодилове, - озвучив мою думку Жук. - Воно занадто велике.
- Може, і крокодилове, пам'ятаєш, Толі Генетик розповідав, що знайшов незвичайне яйце, мутанта якогось, і виростив з нього гігантського крокодила.
- Чиє б воно не було, а зустрічатися з його батьками мені ніяк не хочеться. Так що давайте його закопаємо, як було, і підемо собі далі, типу це не ми його брали, га? - запропонувала я, якось швидко я до тями прийшла і сильно порозумнішала, немов це і не я тільки що збиралася поласувати екзотичним омлетом.
- Ні, - вигукнула Ара, немов у дитини спробували забрати улюблену іграшку. - Це не звичайне яйце! Золоті яйця мають властивості виконувати бажання!
- Та у мене одне зараз бажання: скоріше перебратися на той бік затоки, туди, де люди живуть, а не чебуратори різні бігають. Залиште яйце!
- Не залишу! - замотала головою баба. - Я його знайшла, це моє яйце, це моє бажання!
- Але це не розумно!
- Молода ще, про розум говорити, з моє проживеш, тоді і судити будеш!
- Та й правда, Ара, важке воно, навіщо нам здалося? Поклади, де взяла, - заступився за мене Гаенус.
- Ні-і! - Ара схопилася, трясучи головою, і притискаючи до себе золоте яєчко. - Все приходить в наше життя в потрібний час, раз я його знайшла, значить, воно нам потрібне!
- Добре, бачу, що просто необхідне. Тільки давай я понесу. Важко тобі, втомишся швидко, мила, - і Великий Король спробував відібрати у відьми яйце. - І куди ти з таким тягарем...
- Віддай! Ти його знаходив? Моє яйце, куди хочу, туди і несу!
У мене очі стали, як п'ятаки, коли Ара і Гаенус почали виривати знахідку один у одного з рук, пихкаючи і лаюючись.
- Бабусю! Дідусю! - спробувала достукатися до їхньої свідомості Тера.
- Припиніть неподобство! - строго вигукнув Жук.
Але старі продовжували смикати яйце, одночасно відштовхуючи один одного ліктями.
- Так що ж ви, як діти малі, б'єтеся?! - не витримала я, підскочила до старих і спробувала розтягти їх в різні боки.
Мені це вдалося. Почасти. Тільки в результаті моїх необдуманих дій, яйце вислизнуло з рук обох сперечальників і, незважаючи на свою чималу вагу, полетіло вгору по траєкторії параболи. Немов в сповільненій зйомці оберталося воно, поблискуючи смарагдово-золотистими боками. В голові навіть встигла промайнути думка щодо старої казки: дід не розбив, баба не розбила, так втрутилася авантюристка-миша і ледь помітним рухом хвоста... Це я, чи що, в ролі мишки?
На щастя, в нашій казці виявилися і інші дійові особи. Я побачила почервоніле від напруги обличчя Тери, яка, простягнувши руки вперед, героїчно сповільнювала на відстані швидкість падіння досліджуваного об'єкта за допомогою магії. Тільки завдяки їй Жук встиг підскочити і прийняти удар на себе, тобто, зловити невдалий омлет, на мій превеликий подив, в абсолютно цілому, навіть не тріснутому вигляді.
- Віддай, це моє! - простягнула до нього руки загребущі стара відьма.
- Моє це! Моє! - кинувся з іншого боку Великий Король.
- Не віддам! Моє! - рикнув провідник, відсуваючись від насідаючих на нього престарілих вимагачів.
Воно, що, викликає маніакально-загарбницький синдром у всіх, хто до нього доторкнеться?
- Це моє яйце!
Ну ось, я ж говорила, ще хтось претендує...
#155 в Різне
#99 в Гумор
#633 в Жіночий роман
паралельні світи раси чудовиська, східні боги та чарівні істоти, пригоди подорожі небезпеки
Відредаговано: 04.06.2021