Глава 19. Усі дороги ведуть до...

 - ... з глузду з'їхали...  ...я ж чоловік... - перспектива бути нафарбованим під жінку легкої поведінки Жука, чомусь, не порадувала, внаслідок чого він впав у легкий ступор.

 - Прокинься, - дала йому запотиличник бабка.  - Ти дорослий чоловік і повинен міркувати розсудливо.  Твоє обличчя засвітилося у всіх Будинках новин, тебе тепер всі знають.  Популярність - справа хороша, але не в нашому випадку.  А ким ми можемо ще загримувати тебе, щоб не викликати ні в кого підозри?  Твої варіанти?

Жук почухав потилицю:

 - Гаразд, жінку, але чому легкої поведінки?

 - Патруль в Центральному королівстві може посадити представниць найдавнішої професії, тільки якщо вони не платять податки, при цьому заарештовані повинні волосся зав'язувати хусткою.  Нам дуже навіть підходять ці образи.

 - Гаразд, зітхнув провідник, - тільки спочатку її!  - і ткнув в мене пальцем.

 - Вранці, все вранці, - махнула рукою баба, зараз вже темно, можна, звичайно, запалити вогонь, але якщо весь сінник згорить, то де ми будемо ховатися?

 - Ще одна проблема, - сказав раптом Жук.  - Жінки легкої поведінки в таких шатах не ходять.

 - Це точно, - кивнула Ара.  - Ну, що ж, лягайте спати.

 - А ви?

 - А ми з Терой підемо, подивимося, чи не повернулися господарі, треба у них деяку одежину зайняти.  Або у їхніх сусідів, якщо тут жінки не живуть.

 - А вас не схоплять?  - занепокоїлася я.

 - Так ми ж відьми!  - хором відповіли бабка і Тера, дивись, які дружні.

Вони пішли, а я не витримала, взяла магічну коробочку, тобто косметичний набір, і красиво так нафарбувалася, як сама захотіла.  Жук подивився на мене, хмикнув, і завалився спати.  Ох і мужики, нічого не розуміють в жіночих справах.  А я дивилася, дивилася в люстерко, та й заснула.

                                                  * * *

А ось сьогодні мені сон і наснився, хоча краще і не снився б зовсім.  Я бачила величезне око, літаюче над натовпом, що скаженів, немов на рок-концерті.  А я парила поруч на білих крилах і, тримаючи двома руками щітку, фарбувала королівському оку вії.  «Довші, ще довші!»  - скандував натовп.  «У його батька були довгі, а у нього повинні бути ще довші!»  - багатозначно сказала східна красуня років сімдесяти, висунувшись з безликої маси, і кинула карти.  Наближаючись, карти виросли до розмірів кімнатної двері, перелетіли через око і плюхнулися на хмару.  Око скосилось, щоб розглянути їх, я теж підлетіла ближче.  На білому хмарі лежали трефовий король, трефова шістка і карта із зображенням блазня.  «Король-то трефовий!  - ще більш багатозначно сказала східна красуня.  - Чуєте, трефовий!»  - і розтанула.  За нею розтанули хмара і карти, що лежали на ній.  Довше за всіх затримався блазень, підморгнув мені і почав повільно зникати.  Його усмішка ще якийсь час висіла, наче усмішка Чеширського кота, потім зникла і вона.  А я відкрила очі і прокинулася.  Точніше, очі-то я відкрила, бо хтось мене досить сильно тряс за плече, але не прокинулася.  Тому що подумала, що це східна красуня-ворожка.

 - Так чую я, чую, що трефовий, - махнула на неї рукою.

Образ героїні сну трансформувався в мою стару знайому відьму.

Вона перестала мене трясти і перепитала:

 - Тобі що, карти сняться, Нетті?

Я невпевнено кивнула головою.

 - Очі закрий і пригадай, які карти, все пригадай.

Я слухняно заплющила очі, це мені подобається.  Сон не повернувся, але я змогла прокрутити в пам'яті основні моменти сюжету.  Прикольний сон.  А мене тепер будити не будуть?  Я недовірливо трохи відкрила одне око.  Це була фатальна помилка!  Мене одразу ж засікли і поспати більше не вдалося.

 - Ага, ти вже прокинулась!  Розкажи, що тобі снилося, - замість «доброго ранку» почала бабця.

 - Сон поганий, мені королівське око снилося, - і я передала зміст побаченого.

 - Та нічого поганого начебто і немає, - задумливо сказала Ара.  - Але і зрозумілого мало.  Трефова дорога - дорога тяжка.  Хрестовий король - хороший король, помічник, але звідки він візьметься?

 - Може, це я?  - втрутився Жук.

 - Не ти, це точно, - відмахнулася стара.  - Але найбільше мене цікавить блазень.

 - А що він означає, - запитала я.

 - Невизначеність, незвіданість, таємниця...

 - Так у нас цього вистачає.

 - Блазень показує, що твоя доля ще не визначена, ти сама будуєш її, роблячи вибір кожен момент свого життя.

 - Та ніякого вибору я не роблю!  Живу собі просто... як виходить.

 - Життя кожного - це його вибір, і більше нікого.  Тільки деякі роблять свій вибір ще до народження, точніше, до зачаття, і слідують йому завжди.  А інші, як ти, творять реальність кожну секунду, не розуміючи цього.

 - Так, я все розумію!  Я одного не розумію, навіщо я сама собі творю таку реальність, в якій немає мені спокою, якщо всі мої мрії - про віллу на Канарських островах.