Я погодилася з доводами, пірнула слідом за Жуком в діру, що відкрилась, і плита опустилася за моєю спиною. А ми якимись вузькими провулками, запущеними садами, темними пустирями поспішили геть, подалі від володінь рабовласника, якому мене тільки що продав сам рятівник. В які ігри він грає?
Зупинилися ми тільки за містом. Жук розстелив на землі ковдру, і я втомлено сіла поруч. Треба було йому трохи пізніше за мною прийти, а то толком і не виспалася... Так, до речі, чи не час мені з ним розібратися?
Я ще важко дихала після втечі, тому зробила три глибокі вдихи та видихи, щоб заспокоїтися, і розкрила рот з наміром вибухнути гнівною тирадою.
- Не треба, не треба, Нетті! - зупинив мене зрадник-рятівник. - Я сам все розповім!
- Гаразд, слухаю, - милостиво погодилася я, хоч всередині мене кипів гнів такої сили, що, здавалося, може спопелити того, хто винен в моїх бідах. - Спробуй тепер виправдатися!
- Хіба ти не зрозуміла? Я все зробив заради тебе!
- Та невже? Ти вважав, що ощасливив мене, відправивши на постійне місце проживання в шикарний будинок рабинею? Звичайно, тепло, світло, і мухи не кусають, якщо будеш плазувати перед своїм «красенем» господарем! Тільки мене прописали в кам'яному мішку без єдиного віконця, без талонів на харчування, і, взагалі, закритого типу!
- Нетті! Якби я хотів тобі такої долі, хіба я прийшов би, ризикуючи своїм життям і свободою витягувати тебе з рабства?
- Скільки пафосу! Для людини, яка вміє піднімати і опускати камені будь-якого розміру і ваги, це зовсім не такий вже подвиг!
- Подвиг - не подвиг, але ти вільна!
- А що мені довелося пережити, ти хоч уявляєш собі?!
- Наскільки мені відомо, нічого такого переживати тобі не довелося, зате ми змогли заробити пристойну купу грошей. Чи ти збиралася пройти весь Каррітум без гроша в кишені?
У чомусь він, зрозуміло, має рацію.
- Але ти міг хоча б попередити мене!
- Тоді все не було б так природно, і, після твоєї втечі. мене б запідозрили в співучасті, а так ніхто ні про що навіть не здогадається. У мене тут хороша репутація, я часто доставляю на ринок Корфанду пристойні товари.
- І я стала товаром! Ні, Жук, я такого пробачити не можу!
- Нетті! Це була життєва необхідність!
- Так вони мене голодом морили!
- У тебе був варіант морити себе голодом до кінця подорожі, швидше за все, до сумного кінця, від виснаження.
- Гаразд, давай мою половину, - простягнула руку я.
- Чому це половину? - зробив круглі очі Жук. - Ідейний центр - я. Втілювач ідеї - теж я. Рятувальник дівчат - знову я. Підіймач скель - знову я. Провідник - ніхто інший, як я. П'ять до одного! Мені - тисяча пфінгів, тобі - двісті.
- А я - єдина, хто ризикував своїм власним, а не чиїмось, життям! Половину! - обурилася я.
- Гаразд, з огляду на ризик, якщо ти наполягаєш на цьому, мені вісімсот, тобі, пам'ятай мою доброту, чотириста.
- Половину!
- Та де б ти зараз була, якби не я?
- Тоді, мені - тисяча, а тобі – те, що залишиться! - гаркнула я.
- Гаразд-гаразд, - замахав руками Жук, - згоден на половину!
- Ото ж бо! Давай!
- Та хай у мене зберігаються, надійніше буде!
- Гроші на бочку! Мої шістсот пфінгів! - закричала я. - Та ще половину від продажу снупса! Я при його затриманні теж життям ризикувала!
- О, ненаситна істота! Ім'я тобі - жінка! Десять пфінгів з двадцяти, отриманих за звіра - твої. Але не забудь, що ти мені повинна двісті.
- За що це?
- Послуги провідника. Наскільки я пам'ятаю, ти слізно просила мене провести тебе в Центральне королівство. Чи замовлення скасовується? Сама знайдеш дорогу чи повернешся в Корфанд, щоб кого-небудь попросити? Може, свого «господаря»? Він радий буде тебе знову бачити!
Він ще й знущається!
- Але ти казав - двадцять!
- Коли це було? Інфляція! Але ти можеш відмовитися.
Негідник, користується моїм становищем!
- Гаразд.
- І ще десять за консультацію.
- Яку таку консультацію? Я нічого більше не просила!
- Так зараз попросиш.
- Ближче до діла.
- Добре. Ти попросиш мене детально проконсультувати тебе з приводу грошей: цінність, обмінний курс, що скільки коштує.
- Сама розберуся! Не дурепа.
- Так? - Жук дістав з мішечка жменю монет. - Чим розплатишся в трактирі за кухоль пива?
Я порилася в монетах, вивудила найменшу, непоказну, на якій була написана одиничка, простягнула її мисливцеві:
- Ось. Думаю, цього достатньо.
#155 в Різне
#99 в Гумор
#633 в Жіночий роман
паралельні світи раси чудовиська, східні боги та чарівні істоти, пригоди подорожі небезпеки
Відредаговано: 04.06.2021