Глава 9. Що бачиш, те й маєш. Частина 1.

- Це все вона!  Вона!

 - Вбити її!  - кричав натовп.

Я чекала.

 - Ми повинні слухати нашого першого вождя, Гаенуса, - виступила вперед Арія.  - Наші предки вірили йому, наші предки пішли за ним.  Виступаючи зараз проти його волі, ми зраджуємо свої предків!

 - Про Гаенуса і не нагадуй!  - закричала жінка зі списом.  - Він про нас і не згадав ні разу, коли пішов у Верхній світ!  Подивися, до якого життя ми докотилися!  - обвела вона рукою округу.

 - Кільце привело нам цю дівчину, значить, вона допоможе нам!  - огризнулася Арія.

 - Уже допомагає!  Подивись, що робиться в природі!

Немов на підтвердження її слів майнула нова блискавка, роздвоєним ударом  з'єднавши небо і землю, точніше, хмари і підлогу печери, загуркотів оглушливий грім.  А відлуння тільки посилило його рев, зробивши схожим на рев пораненого звіра.

 - Можливо, вона - наш єдиний, наш останній шанс на порятунок!

 - Ми врятуємося тільки убивши всіх, кого ненавидимо!  - потрясла «амазонка» списом.

 - А якщо я ненавиджу тебе, а ти - мене, зараз ми почнемо знищувати один одного?!  Що тоді буде з нашим братством?!

 - Твоя правда, ми ненавидимо один одного, а все тому, що ми виступаємо один проти одного!  Ти повинна підтримувати більшість!  Вб'ємо причину розбрату - і все буде, як раніше!

Вони продовжували перепалку, а вгорі стали відбуватися взагалі неймовірні речі.  З двох сторін печери з хмар зірвалися дві кульові блискавки, вони сичали, росли в об’ємі, потоки плазми кружляли в їх нутрощах, і раптом вони повільно пішли на зближення.

Всі застигли в жаху, а потім знову пролунали обурені крики!

 - Це все через чужоземку!  Убийте її!

 - Швидше!  Її потрібно знищити негайно, якщо ми хочемо врятуватися!

 - Вбити її!

Стискаючи в руках мечі та списи, натовп повільно, ще вагаючись, рушив в мою сторону.  Так само неспішно зближувалися два тріпотливі, немов живі кулі.

Дві розгнівані жінки зупинилися і теж втупилися вгору, але зупинити кульові блискавки це вже не могло.

Ось це якраз і називається «критичний момент», пора вступати зі своєю партією.

 - Гей, Ганус!  - махнула я рукою.  - А мені тут слово, що, взагалі не мають надати?

Він глянув тривожно на небо, намагаючись збагнути, чи не робить фатальну помилку, і гаркнув, перекрикуючи шум біснуватого натовпу і гуркіт грози, що посилювалась:

 - Тихо!!!  Чужачка має право сказати своє слово!

 «Нове братство» притихло, тільки деякі висловлювання з приводу прав вирвалися в окремих представників, але і вони завмерли, заглушені новим гуркотом грому, що пронизав до мозку кісток.

Ну ось, настав час.