Глава 4. Тест на принцесу. Частина 1.

Не люблю я, коли ранок починається з незапланованих зустрічей, але, робити нічого, треба з'ясувати, кому це я знадобилася в таку рань.

- Заходьте!

Двері прочинилися, і в кімнату впливла перша фрейліна з пригніченим виразом обличчя. Воно у неї, взагалі-то, ніколи і не було особливо приємним.

- Доброго ранку, Ваша високість! Прошу пробачити, що я порушила ваш сон, але я повинна повідомити вам не дуже приємну новину.

Я сіла в ліжку, натягнувши по горло ковдру, вставати не хотілося.

- Ну, і що там таке?

- Ви частково самі винні...

- І в чому це я винна?

- Ви весь час переконували своїх батьків, що ви - це не ви. Ось вони і вирішили, що все ж варто провести традиційну процедуру перевірки, яку до вас не пройшло кілька претенденток на звання принцеси. Але в цей раз ми всі цілком впевнені, що ви - сама справжня принцеса Маргарет, спадкоємиця трону і всього королівства, - Клементина схилилася в шанобливому поклоні.

- Не варто переживати, тітонько, - втримала я її, - дійсно, слід з'ясувати правду. Я не має наміру займати чуже місце.

- Ах, я все ж хвилююся. Раптом піде щось не так. Попередні претендентки закінчили життя ой як погано...

Та невже король з королевою захочуть позбавити мене життя? Адже я сама їм в дочки не набивалася і локшину на вуха не вішала, казала, як є: не пам’ятаю, не знаю, виросла в іншому світі. Я не брехала!

- Я зараз сама з ними поговорю, - скинула я з себе ковдру.

- Так-так, звичайно, поговоріть, Ваша високість. Я так за вас хвилююся...

- А втім, куди поспішати, - повернулася я на місце і вляглася, згорнувшись калачиком. - Ідіть, тітонька, і про погане не думайте.

Після обіду я усамітнилася з королевою Генріеттою в саду.

- Ох, донечко моя, я не хотіла цього! - сама почала розмову королева.

- Чому ж? Це дуже хороша думка. Я ж зовсім не впевнена, що можу бути вашою дочкою. Якщо є спосіб встановити це точно, то я готова.

- Уже кілька дівчат не пройшли випробування, вони намагалися нас обдурити. Але тоді я відразу відчувала, що це обман. Зараз же я впевнена, що ти - моя рідна дочка.

- А якщо виявиться, що ні?

- Якщо виявиться, що ні, то ти все одно зможеш залишитися жити у нас, а якщо захочеш піти, ми відпустимо тебе з багатими подарунками. Але ні, цього не може бути! Я була б рада відмовитися від цього випробування, але сестра стверджує, що без цієї процедури тобі не можна буде передати трон, народ може збунтуватися.

Цікаво цікаво. Не люблю людей, які підлабузнюються в очі, а за спиною копають яму. Значить, це справа рук Клементини. Треба подумати про все на дозвіллі.

Тільки дозвілля у мене в найближчим часом не виявилося. Випробування призначили на наступний день. До палацу терміново скликали знать, на кухні жалили, пекли, варили. Слуги бігали, десятий раз протираючи перила на сходах. Король з королевою були зайняті. А мене вся ця метушня ніяк не спонукала до роздумів. Раз у раз хтось забігав в мою кімнату, то щоб я приміряла плаття, яке кравчиня готує до завтрашнього дня, то порадитися з приводу меню, то стара няня зайшла поговорити, а ближче до вечора знову заскочила Клементина. Боязко перевірила фіранки і двері на предмет підслуховування і швидко зашепотіла на вухо:

- Ваша високість, племінниця моя дорога, я тобі допомогти хочу. Під час випробування на перше питання ти повинна відповісти «сонце».

- Чому сонце?

- Тссс! Сонце і все. Просто запам'ятай. І не пий того, що тобі подадуть, просто роби вигляд. Тільки я тобі нічого не говорила!

Перша фрейліна зникла так само стрімко, як і з'явилася.

Я знизала плечима і позіхнула. Навіщо мені її правильні відповіді? Провалити тест на принцесу мене дуже навіть влаштовує. Звичайно, життя спокійне, забезпечене, сукні красиві, але починає вже набридати. Та й світ рятувати треба в комплекті з Кощієм, час-то йде. Так що не здаю іспит, мило прощаюся з королівським подружжям і вирушаю в путь. Тому я, повністю позбавивши себе передекзаменаційного синдрому, спокійно пішла спати.