Глава 2. Добрі люди. Частина 2. Де Кощій?

- Бачиш, я ж казав - не дивися вниз, - докірливо виказував мені приємний баритон.

Я відкрила очі. Тепер я сиділа на землі, на самій звичайній зеленій траві, біля підніжжя не надто високої гори. У небі пропливали білі кучеряві баранці хмар. Цілком спокійна картина, можна і розслабитися. Я, після стількох місяців порожнечі в душі, раптом відчула себе спокійно і радісно, ​​немов повернулася додому.

- Казав? - перепитав голос.

- А ти не знаєш, що сказати «не роби цього» - найвірніший спосіб змусити людину це зробити? – трохи розсердилась я. - Здрастуй, Півничник!

- Невже? Уяви собі, я й гадки не мав, що у людей все відбувається саме так, - злегка зніяковів Північний вітер. - Здрастуй, Нетті!

- І як ти мені будеш зараз все пояснювати? Де Кощій? Чому мене до цих пір ніхто не знайшов? Хіба для вітру така проблема перейти в інший світ і хоча б передати звісточку? Чи з очей геть - із серця також геть?

- Заспокойся, красунечко, я все зараз поясню...

- Що ти поясниш? Я вже думала, що божеволію, що все це були глюки! А ви... Ні ти, ні брати-вітри не додумалися прийти до мене, провідати! Так як так можна?!

- Вибач, вибач, Нетті...  Не могли ми...  Твій світ для нас закритий, тут інші стихії володарююсь, - спіймав Північний вітер мої кулачки, готові опуститися на його груди.

- Але ж зараз ти зміг прийти! Чому ж не міг раніше?!

- Нам не дозволяли!

- Як це: не дозволяли? Але хто може командувати вільними вітрами?

- Нетті, ти  багато чого не знаєш...

- Природно, так просвіти мене!

- Добре. Питай, - кивнув головою Північник.

- Хто заборонив вам відвідати мене? - я зайняла позу, впершись руками в боки.

- Доглядач.

- А це ще хто? Бог?

- Дурненька. Бог є все і все є Бог, тому ми не можемо розглядати його, як окремо взяту істоту. Частка Найвищого є в мені, в тобі, в Доглядачеві.

- Добре. І хто ж він?

- Він - Доглядач, стежить за порядком в ряді парралельних реальностей.

- І чому він не дозволяв вам прийти в мій світ? Адже по інших світах ви літаєте вільно, я знаю!

- Тому що, побачивши нас, ти захотіла б переміститися в простір, де знаходиться твій милий, - Північник хмикнув. - А реальності - не іграшка, не можна так вільно переміщатися з однієї в іншу простим смертним, вони можуть порушити хід часу або зруйнувати тканину світобудови.

- Ага, значить, я можу зруйнувати тканину світобудови? А коли ми з Кощієм рятували Серпулію, зупиняли кінець світу, тоді все було в порядку? А тепер, значить...

- Заспокойся, Нетті! Так, ви зупинили кінець світу, але, пригадай, хіба не ви його і організували?

- Ненароком.

- Не важливо, зрозумій, за дивним законом буття врятувати світ могли тільки ви, ті, які самі викликали кінець світу, і ніхто інший. Ви зробили помилку, яка ледь не знищила Серпулію, але ви її і виправили.

- Гаразд, згодна. А де Кощій?

- Кощій... - похитав головою Північник. - Ти все ж думаєш тільки про нього, хоча зустрічала в Серпулії і інших, не менш красивих чоловіків.

- Північнику, ми цю тему давно закрили. Де Безсмертний? Не може бути, щоб він мене не шукав!

- Шукав, з розуму сходив, тільки не знайшов.

- Він зараз зі своєю другою половинкою і королевою Маруккою?

- Та ні. Коли тебе відкинуло в твій світ, Кощія зрикошетило в зовсім інший. Я спостерігав за ним, він, дійсно, трохи не збожеволів. Негайно почав пошуки порталів в інші світи, де тільки чутка з’явиться про якийсь - він уже шукає, намагається відкрити, зламати навіть те, що закрито, захищене потрійним захистом, хакер хренів!

- Не лайся при дівчині, - погрозила я пальцем, роблячи вигляд, що хмурюся.

Насправді мені стало дуже навіть весело від того, що Безсмертний мене шукає,  не заспокоюється. Отже, і справді, кохає...

- І де він зараз? - поцікавилась я.

- Пару-трійку раз йому вдалося виявити портали і перейти в інші реальності. Так він потрапив в Каррітум, де почув про таємниче місце сили на сході материку, про священну реліквію, названу Кільцем Світу. Кощій вирішив, що це прихований портал, дістався туди і спробував відкрити.

- І що?

- Його спроба була успішна. На жаль, це був зовсім не портал, а джерело енергії, замкнуте, щоб живити цю реальність. Коли Безсмертний порушив цілісність кільця, енергія почала витікати. Захисна система спрацювала, Кощій став бранцем скелі навіки, але було пізно, це стало початком кінця. Якщо Кільце Світу не буде замкнуто, Каррітум зникне без сліду.

- Та-а-ак...  Здається, починаю розуміти, я сюди доставлена ​​не без задньої думки?

- Яка ти розумна, Нетті! - посміхнувся Північник. - Так, Доглядач дозволив перенести тебе в Каррітум, тому що тільки ти можеш зупинити кінець світу і врятувати цю реальність.