Частина 13. Інфікована не дорівнює мертва

Вайлет з Аароном знайшли Кріса неподалік роздвоєної дороги ближче до центру міста. Той не був надто збентежений або наляканий тим що молодшої не було поруч у момент набігу на будівлю де вони зупинялися. Його більше турбувало зовсім інше... Куди поділася Кетніс, яка мала б бути на варті у той проміжок часу. Молодий хлопець горів бажанням розпитати ту, якщо звісно знайде. Але Аарон настояв не на пошуках, а на тому щоб покинути район якомога швидше, адже він чув підозрілі звуки які не подобалися навіть йому. Юнак мав підозри, що десь блукає інфікований куди сильніший за тих з ким йому доводилося тягатися до цього.
Вайлет погоджувалася з ідеєю йти, але раптом помітила відсутність записника який готувала для брата до початку занепаду світу. Його відсутність не на жарт розлютила дівчину, але ще більше її злило саме те, що брат який старший та куди відповідальніший за неї, його залишив аби де.

- Кріс!  Як ти міг його залишити там?! – вона активно розмахувала руками як перед обличчям старшого, там і дотягуючись до свого волосся. Вона просто не знала куди їх подіти.
- Не панікуй так. Повернемось зараз туди і я його заберу. Нічого страшного не сталося. Тим паче, що там лише інфіковані були а не люди. – Кріс хотів торкнутися плеча сестри, але та зробила крок назад за для уникнення дотику.
- Це тобі не просто підручник! Там цінна інформація! Тільки уяви якщо воно потрапить до когось у руки?! Це ж катастрофа! Наша смерть!
- Що там було?  - Аарон був здивований агресії дівчини. Адже також рахував той блокнот звичайним до цього моменту. Він просто не бачив середини.
- Записи про десятки типів інфікованих. Слабкі місця, сильні сторони, вигляд, методи уникнення, маніпулятивні техніки... Все. Тож якщо він буде у руках навіженого, це може привести до неочікуваних змін. І немає гарантій що вони будуть позитивними.
- Звідки у тебе такі відомості? – Аарон глянув на блондинку, очікуючи почути правдиву відповідь.  
- Із "тих самих снів" про які я тобі казала. – промовила та, навіть не довго думаючи що сказати або як донести.
- А.  То це із "цим" пов'язано? 
- "Цим"? Мала... Він вже також знає? – Кріс здивувався. Він думав, що його сестра більше нікому не буде казати про своє переродження.
- Так. І вірить мені. - Дівчина поглянула на Аарона що стояв зовсім поруч із нею, та непомітно для Кріса, вже декілька разів навіть торкнувся її кінчиками пальців.
- Чому я не сумнівався що ти скажеш йому? – сказав він одне, поки думав геть інше.
- Я просто довіряю своїм людям та очікую довіри від них же. - Вайлет просто посміхнулася.

Після цього, вона щось почала шептати на вухо Аарону, на що той просто мовчки кивнув. Кріс не уловив що до чого, але влізати також не став. Вирішив, що це їхні справи. Якщо стосується його, то вони скажуть і так.

Перше що вони зробили, це відправили Аарона на перевірку становища у будівлі де зупинялися. Там було досить багато інфікованих довкола. Потрапити у будівлю виявилося куди тяжче.

- Що робитимемо?  - задався питанням Кріс, адже розумів що саме він був тим хто налажав.
- Мені потрібен той записник... - шипіла блондинка. Вона не хотіла, щоб така цінна інформація потрапила до рук не тих людей. Такий подарунок вона не була готова дарувати.
- Я можу його дістати, забираючись через вікна верхніх поверхів. Для мене не проблема залізти.
- Якщо підеш, ми можемо опинитися у небезпеці. Помітить така кількість інфікованих, нам кінець.
- По іншому ніяк. Будівля кишить ними, і зовні кількість також чи не маленька. Щоб бути не у зоні ризику, вам не треба було бути тут.

- Якби дехто був відповідальнішим коли треба, ми б взагалі не ламали зараз голову та не були тут.

- Я вже вибачався за лажу. Годі фиркати та говорити так ніби мене тут і немає. Я ж все чую…  

- Не достатньо ти щиро вибачаєшся.

- Вайлі, Кріс, зараз не час для сварок.

- Ми ще і не починали пане суддя. Бік обвинувачуваних досі не активний.

- Не огризайся.

- Ще і не почала.

- Ти надто багато чого не розпочала.

- Що поробиш.
- Якби тут була Кетніс, то Аліс міг би зараз спокійно піти за тим блокнотом.
- Якби ти не був таким вітряним… мфмммф! – Аарон просто прикрив її рот рукою, навіть не даючи договорити. Завдяки подібному вчинку він намагався пригальмувати конфлікт який ось-ось міг розгорітися.
- Знаю,  винен. Але припини вже фиркати. Навіть друг твій вже втомився тебе слухати.
- Кріс має рацію. Кеті могла б вас захистити поки мене немає поряд. Але вона не має бути причиною для нового скандалу. Забули де ми? Ще покричіть, щоб нас більше інфікованих почуло. – Хлопець повільно відтягнув руку від рота блондинки після того як закінчив критикувати обох Боу.
- ... Так. Признаю. Зараз вона була б дуже доречною. - Вайлет крутила очима настільки відкрито, що Аарона прорвало на тихий сміх. Адже він підозрював тепер не лише почуття страху за життя брата, а і нотку ревнощів у поведінці після зустрічі на даху. Все ж вони говорили за іншу одну дівчину, яка була близька йому. - Не смійся придурок! – Вайлі наступила на ногу Аарона — Краще скажи чи знаєш де вона?
- Ай! Та за що? – Продовжував той сміятися поки грав роль постраждалого — У радіусі 5 кілометрів її точно немає. Тож годі мене бити. Ти лупцюєш подеколи сильніше за інфікованих монстрів.
- Чудово. Нас кинули. Бачиш Кріс? А я казала що їй довіряти не можна.
- Мала, не можна так казати. Тим паче що ти прекрасно знаєш хто вона для Аліса.
- Я її не ображала. А лише озвучила факт. Все.
- Не має значення. Головне підтекст який ти завжди залишаєш у своїх словах коли говориш за неї.
- Не намагайся перевиховати мене. У тебе не вийде. - Дівчина просто перевела погляд на Аарона — Коротко кажучи, ти ідеш за записником, а я та Кріс ховаємося якнайкраще та молимося, щоб нами не перекусили за час твоєї відсутності.
- Впевнена?
- Не вперше вже. Я не злякаюся якщо на мене монстрик гаркне.