Частина 5. Зміни без бажання

6 ранку 2018 року. 

Аарон, що отримав нове ім'я Аліс, прокинувся від того що щось вологе та прохолодне торкається його чола. Юнак навіть не сильно пам'ятав коли ліг спати, або що робив учора, чи навіть позавчора. Коли він відкривав свої сині очі, то тьмяне світло почало ніби різати зіниці. Йому знадобилося декілька секунд, щоб повноцінно зуміти розкрити їх та побачити те що оточує його. 
Він лежав на ліжку на яке не лягав, а перед ним на колінах стояла та сама дівчина по імені Кеті з простягнутою до нього рукою. 

Хлопець хотів рефлекторно поворухнутися, але раптом відчув що руку в області зап'ястка щось сильно стискає. Холодний погляд одразу перемикнувся туди. Його зв’язали мотузками, і дуже сильно. Явно боялися що він звільниться поки спить або одразу після того як прокинеться. Дивним він вважав лише те, що не відчув цього хоча мав чуткий сон.  

- Ти нарешті прийшов до тями... Слава Богу...

Дівчина раптом піднялася та підсіла ближче, після чого долонями почала торкатися його лиця. Чорноволосому була приємна прохолода від холодних рук. Але далеко не подобалося що його торкаються без аби якої згоди.

- Що сталося? – прокумекав Аарон. Йому і самому було цікаво.  
- Після того, як ти поговорив із братом, то пішов відпочивати, бо сказав погано почуваєшся. Але навіть не дійшовши до кімнати куди ми тебе тимчасово розмістили, упав на підлогу увесь у страшних судорогах. Ми всі троє злякалися, адже такого ще не бачили до тебе. Саме по цій причині, старший брат вирішив перенести тебе у дальню кімнату та закрити тут. 
- А в'язати навіщо? – осудливо зиркаючи на співрозмовницю проричав юнак, демонстративно потягнувши зв’язану руку.    
- Ти... Тоді почав дуже дивно поводитися. Очі змінилися, та шкіра стала такою... – Кетніс прикусила нижню губу та припинила розповідати, ніби згадуючи те що бачила. В погляді можна було тепер прочитати тінь переляку.  
- Білою? – продовжив Аарон замість дівчини.  
- Так... – кивнула та у відповідь - То... З тобою таке вже траплялося? Ти в курсі що з тобою?   
- Не знаю... Не впевнений. - Вайт відвів погляд у бік. Перші признаки того що про амнезію він бреше вже показалися. І він сам був тим хто цю помилку зробив. Більше говорити йому не можна було. Настала пора заткнутися.  
- Аліс, ти точно нічого не пам'ятаєш?  
- Не знаю.  
- Тоді звідки ти... - Кеті хотіла продовжити допитуватися, але двері кімнати відкрилися, та туди увійшли ще двоє. Це були брати Кеті.  
- О! не здох! Я програв. Як шкода. – здивовано але в той же час принизливо  бурмотів Томас, навіть не сильно приховуючи розчарованості у погляді. Він явно хотів, щоб новоприбулий помер адже вважав його лише зайвим ротом.  
- Том, наступного разу за такі слова ти вже будеш не на жарт покараний. - Кевін, старший із родини був сердитим на свого молодшого брата за те що той сказав та легенько ляснув того долонею по шиї. А послідовно, вже більш м'яким виразом обличчя поглянув на свою сестричку – Молодчина, що подбала про нього Кеті. Тепер можеш і піти також відпочити. Далі ми вже самі з ним впораємося.  
- Ви ж... Не збираєтеся мучити його правда? – Дівчина трохи напружилася від слів старшого. Знаючи характер Кевіна, очікувати можна було всього що завгодно.  
- Може ми й покидьки, але не настільки великі як ти думаєш сестричко. А тепер іди та поспи трохи. Ти дві ночі очей не зімкнула, бо берегла його від Томаса та мене. – Старший почав переводити все у жартівливий вид, але вдавалося так собі.  
- Добре брате... - дівчина тихо піднялася з місця де сиділа до останнього поруч з Аароном. Але спочатку зняла з чола постраждалого від приступу вологу ганчірку, після чого помістила ту у миску з холодною водою. 
- Іди вже а!  - Томас чомусь дуже квапив сестру, не даючи їй закінчити почате, та виштовхав силою за двері та захлопнув їх.  
- Не треба було так з нею.  - Кевін знову продемонстрував незадоволеність що до дій молодшого.  
- Вона надто м'яка. Навіть сама вже з ніг падаючи від перевтоми продовжувала сидіти тут. Інакше ніяк. Її слова не вчать. Та і взагалі, я знаю краще навіть тебе як потрібно із близнючкою поводитися.
- Ти й правий і ні. Одноутробність не означає що ти командуєш.
- Я просто піклуюся про свою маленьку копію у спідниці. А ти їй надто багато дозволяєш. Ось у чому ми різні з тобою. – Томас знизав плечима поки сперечався з приводу дівчини, але швидко затих коли помітив на собі погляд лежачого у ліжку.   

Двоє братів стоячи у декількох кроках від Аарона та тепер вже на спокійних тонах щось пошепки обговорювали, лише подеколи зиркаючи на свого досі прикутого мотузками до ліжка "гостя". 
Хлопцю ж це починало поступово набридати. Рука все сильніше починала німіти та приносити дискомфорт, у яку позу він би не намагався улягтися чи ж усістися. 
Невдоволення своїм положенням ув’язненого швидко брало верх над молодим хлопчаком. Особливо коли він ловив на собі ці погляди переповнені якимось страхом та приниженням... Як же ж вони його злили... 

- Гей!  

Погукав Аарон врешті решт братів замість того щоб одразу приймати міри. Ті ж  не кваплячись звертати на нього увагу, продовжували свою дискусію, подеколи активно розмахуючи руками у різні боки. Це був відкритий ігнор з їхнього боку. 

- Я до вас двох звертаюся! 

Синьоокий розлютився за ігнорування свого прохання звернути на нього увагу. Тому чхавши врешті-решт на етикет та аби яку людяність, попросту смикнув рукою, та мотузка зі звуком порвалася немов папір. 
Обидва брати з подивом та навіть чине малим переляком тепер вже всю свою увагу прикували до новенького. Але й Аарон не на жарт здивувався такій силі. Він просто хотів спробувати звільнитися так само як і до цього, навіть не маючи надії. Просто діяв на емоціях.

- Що ти щойно... – Томас зробив крок вперед, але Кевін простягнув перед ним руку зупиняючи його.
- Я ж по хорошому вас погукав. – Вирішив Аарон грати у злодія, ховаючи власний страх перед самим собою. - Ви мовчали. А у мене болить. - підняв той руку що була зв'язана. Мотузка досі висіла на зап'ясті немов якийсь браслет. 
- Як ти це зробив? – Зиркав Кевін.  
- Що саме? – З либою, але мертвим поглядом пере уточнив чорнявий, вже сидячи на ліжку у більш комфортній для себе позі. Одна нога звисала до підлоги, поки друга підтягнута до грудей. А рука опиралася об коліно.    
- Мотузку порвав! Тобі Кеті її підрізала так? Щоб ти втекти зміг коли лишишся сам!