Частина 9. Возз'єднання

Номер Експерименту: 121

Назва експерименту: Випробування препарату Омега на піддослідному.

"Вплив [Вірусу Омега] на [експериментальну одиницю]"

Ціль експерименту:

Визначити, як [Вірус] впливає на [розвинене людське тіло].

Методи дослідження:

1. Вибір піддослідної одиниці:
   • Використано [дві] особи виду [гомо сапієнс].
   • Експериментальні особи були розділені на [дві] групи.
2. Експериментальні умови:
   • Особа один (експериментальна): людина була піддана [вірусу].
   • Особа два *модифікована (експериментальна): людина була піддана [фактору].
3. Вимірювання параметра:
   • [Тиск, частота серцебиття, імпульсивність, рівень агресії, почуття голоду, уважність] були виміряні [двадцять] разів під час першого експериментального дня.
4. Статистичний аналіз:
   • Використано [статистичний метод ANOVA] для аналізу результатів.

Результати:

1. Особа один:
   • Спостерігалося [агресивне реагування на аби які зміни оточуючого середовища, надмірне почуття голоду, істерика, крики, необережна поведінка стосовно до самого себе]
   • Додаткові деталі результатів [Після смерті особа почала засихати без аби яких чужорідних введень хімічних речовин].
2. Особа два:
   • Спостерігалося [Спокій, легка реакція, адекватне мислення, чистий розум, комунікативність, швидка реабілітація.]

Інтерпретація результатів:

1. Вплив [вірусу Омега] на [звичайну людину та інфіковану особу]:
   • Висновок [Вірус послабленого типу Омега, не дає чіткого впливу на особу вже з оригінальним вірусом у тілі. Вплив не помічається, зміни анульовані. Звичайна ж людина піддається фізичному болю, панічним атакам та муміфікації одразу після смерті].
   • Пояснення можливих механізмів впливу [Вірус вбиває живі клітини людського організму, але не може цього зробити при посиленому іншим вірусом тілі].
2. Обговорення можливих обмежень:
   • Потреба в подальших дослідженнях [Необхідна].

Доктору Міллер надали розгорнутий аналіз експерименту останньої доби. Жінка зі зморщеним виразом обличчя, невдоволено грюкнула дверима свого особистого кабінету коли їй знову довелося читати про невдачу експерименту та нові фатальні наслідки. Піддослідний знову помер й не приніс нічого корисного для лабораторії. А це лише додавало головний біль науковиці, адже родині загиблого доведеться вигадувати чергову казочку про невиліковну хворобу та можливість зараження, необхідність термінової кремації. Хоча останнє було лише причиною для знищення доказів без зайвих клопотів, а родина у траурі радіє і попелу.

— Надішліть родині компенсацію та кредити. А ще додайте листа зі співчуттями від імені верхівки. Нехай вірять у те, що нам не начхати на загиблого. – змахуючи та рукою віддала наказ.

— Буде виконано пані.

Підкорюючись відповіла молода дівчина та хутко покинула кабінет, врізаючись у якраз прибуваючу Вайлет. Тихо вибачаючись перед нею, помічниця зникла у довгому коридорі, поки молода Боу тільки навпаки, увійшла до кабінету розлюченої матері.

— Бачу ранок не дуже вдався. Що сталося? – із при піднесеним настоєм запиталася молодша, хоча явно вже чула за невдачу. Науковиця на посмішку новоприбулої лише ще більше поморщилася, стискаючи пальці лівої руки в кулак.

— Нічого хорошого. – Гаркнула жінка, простягаючи дівчині папери з результатами. – Сама подивися. Твоя теорія виявилася хибною. Людина померла протягом дев’ятнадцяти годин після введення вірусу. Нічого не допомогло навіть пригальмувати погіршення.

— А ви дозу вказали про яку говорила я? Чи як завжди, твої лікарі «професіонали» вирішили робити все по своєму? – прискіпливо припідняла брову блондинка, не сильно вчитуючись у текст на папері. Надто багато було сумнівів що до правдивості написаного.

— Маєш сумніви що до моїх підлеглих?

— Так, маю. І я тобі про це вже казала мамо. – Задираючи носа шваркнула папери на стіл синьоока – Вони не слухають мене та роблять ВСЕ, щоб моя правда нею не здавалася. І тебе крутять проти мене. Пускають плітки, кажуть я шпигунка та зливаю інформацію. А ти їм віриш. Чужакам… Та рідну дочку просто топчеш у грязюку прямо обличчям. – фиркнула дівчина – Я звісно розумію, що, мабуть, моє народження не входило у твої плани, адже тебе у вихованні майже не було… Але все ж таки довіра могла б бути хоч якась. Особливо якщо ми говоримо про ділові стосунки. – продовжила вона ніби надити на жалість своїми словами. Але Міллер здавалося не сильно була стривожена словами своєї дитини.