Частина 5. Мінус проблема

Розмова на перший погляд завжди урівноваженого та спокійного Крістофера з новоприбулим принесла свої плоди. Але не зовсім позитивні. Старший Боу отримав спрпвжнісінький шок та нерозуміння. Після того як Кріс дізнався про особистість та минуле Еліаса Брайта, він ввічливо попросив співрозмовників покинути його кабінет, залишивши на самоті зі своїми власними думками, щоб все як слід обміркувати та прийняти правильне рішення що до новоприбулого гостя.

А як правило, за зачиненими дверима лідер Естелли міг робити що хотів. І не можна було стверджувати, що той не пив чи курив через накопичений всередині себе стрес який не можна було аби на кому та аби як із себе видати. Аарон неодноразово відчував запах міцного алкоголю, що доносився від ниючого від перевтоми друга, або ж дивний запах диму від волосся або одягу, який явно тхнув не звичайним тютюном. Але не Вайту було засуджувати подібні методи розслабитися та очистити собі розум бодай на декілька хвилин. Все ж він також відчував вину за таку зміну характеру старшого. Все звалилося на плечі одного, поки інший міг лише спостерігати та намагатися допомагати бодай фізично.    

Аарон одразу намилився до себе додому, на додачу прихопивши із собою і рудого лише із жалості до безхатька на чужині. Елі ще потрібно було пройти процедуру реєстрації після фінального рішення Кріса залишиться він чи ні, та тільки після цього отримати власний куточок для проживання. Це могла бути як власна кімната з базовою комплектацією меблів, так і звичайне ліжко десь у кутку вже зайнятого кимось раніше житла. Але на разі, давити на Кріса з документацією або рішенням ніхто не став.

Доля Еліаса мала вирішитися чітко та рішення мало бути обґрунтованим. А житло у разі позитивного рішення залежало від ролі яку йому дадуть у майбутньому. А це також можна було вирішити декількома способами.

Свій перший вечір Еліас провів на балконі сьомого поверху у компанії недешевого алкоголю, який дістався йому від господаря кімнати як відкуп за спокій який мав надати гість. Точніше, Елі просто мав заткнутися та не чіпати Аарона рівно до наступного ранку, максимум звертатися якщо вмирає або зрозумів що перетворюється на одну з тварюк які бігають по ту сторону захисної стіни, щоб його прибили.

— Непоганий початок. Хоча досить іронічний.

Констатував факт Брайт, знову піднімаючи пляшку до губ та роблячи чи не маленький ковток, навіть не скрививши гримаси від міцності напою. Це свідчило про його відкриту залежність до випивки, яку він і не сильно приховував. На справді було навіть для нього досить дивним те, що на свій вік він ще не спився, базуючись на кількість алкоголю яку вживав від початку свого повноліття та бунтарського періоду.

Погляд свердлив вінка інших будівель здебільшого які щільно були закриті шторами, та тіні що мелькали під вікнами та десь трохи подалі на дорогах. Вслухався у гомони людей чи транспорту, поглядав на головну будівлю яка виднілася немов головна прикраса з місця де він був. Аарон явно обрав це місце для проживання не просто так. Його кімната знаходилася у точці, звідки було видно чи ледь не всю Естеллу. Головний сторожовий пес відлюдник цитаделі спасіння зайвий раз доводив як піклується за кожну душу яка проживала у цьому місці.

— Прикидатися таким холодним, поки сам навіть не спиш, а дивишся на життя міста днями та ночами. Ніколи не припиню дивуватися із таких чудакуватих людей по типу тебе. Але, мушу зізнатися, люблю саме цей типаж. Вам більше всіх можна довіряти, навіть якщо ввічливість та посмішки це не ваша козирна карта.

Знову розпочавши монолог до самого себе, Еліас випив ще з пляшки. Не вистачало лише диму від сигарет, які б погіршили або полегшили його депресивний стан.

Ковток за ковтком перетворювали його у сонного та втомленого чоловіка із затуманеним поглядом та розумом. Але навіть кількість алкоголю не змусила його заснути надто швидко. Елі був бадьорим до глибокої ночі, перебуваючи на одинці із власним болем та травмами душевними. Хоч рудоволосий і не був буйним типажем, за що Аарон котрий весь час не спав та слідкував, щоб з пиякою нічого не сталося був вдячний. Навпаки, той навіть затих, лише інколи видаючи із себе стони від поганого самопочуття через передозування.

***

Ранок у різних місцях розпочався по оригінальному. У когось боліла голова через сильне похмілля та легку нудоту, десь ламало тіло від некомфортного місця для сну, а хтось взагалі не спав через власні примхи чи звички не дружити зі сном.

Крістофер викликав Аарона до себе ближче до обіднього часу, маючи надію, аби ниюче тіло через некомфортний та твердий диван у кабінеті припинило боліти, а призвело це до того, що й Еліас помилково сам себе запросив у лігво голови.

Коли рудий махаючи рукою та посміхаючись у дверях вітав Кріса, той здивовано лише моргав очима на Вайта, не розуміючи якого біса той притягнув із собою зайвого мужчинчика.

— Ем, вітаю? – Крістофер сидячи за своїм столом досі ніяк не міг підібрати правильних слів. У голові кружляла лише нецензурна лексика або прокльони.

— Він сам приперся. Це не я. – Бурмотів Аарон, маючи лише одну ціль: відстрілятися якомога швидше та звалити куди подалі, уникаючи завдань бодай ще на роки півтори.

— Вибачайте! Я тут нікого окрім вас двох не знаю, тому залишатися у чужому місті на самоті якось було не комільфо. – Еліас нахабно пройшовся по всьому килиму в офісі голови, та всівся на дивані, одразу схопившись за голову. – Цей… Водички не буде у вас тут? А то мені щось не дуже раночок добрий.