Неочікуваний напад (кінцевий розділ)

Мефорій і Селевін вже майже підлітали до Кітеж-граду.

—  Селевін! Ти бач які перед нами хмарочоси?

—  Ти краще б зашифрований сигнал поліції послухав.

—  А що там?

—  Неприємності Меф. Ми прилетіли в найбільше місто у світі, не дивно що у повітря запускають підвищену охорону, навіть військову авіацію застосували.

—  Та не переймайся так! В нас броньовані машини, які кулі не проб'ють. Плюс в мому гелікоптері є добренько різних патронів, у твому танку є якійсь запас патронів?

Селевін зайшов у інформаційне меню через бортовий монітор.

—  Так, маю патрони. Дивно тримати в гаражі заряджену машину масового ураження.

—  Звичайно, що це Лара зробила.

Облітаючи верхівки хмарочосів, їх оточили з усіх поліцейські гелікоптери з великими гвинтами.

—  Селевін, вони з нами по рації зв'язуються! Включаю голос.

—  Добрий день, — донісся голос з рації, — до вас звертається поліція Кітеж— граду, у зв'язку з підвищеною безпекою покажіть свої документи.

—  Які вам потрібні документи. —  Єхидно запитав Селевін.

—  Усі були попереджені про нашу перевірку, і ви мали взяти зі собою документи на дозвіл польоту і права керуванням повітряного транспорту. Просто зупиніться на ближньому хмарочосі й ми вас перевіримо.

—  Ладно, він мені надоїв. —  Рявкнув Селевін.

Коротко— трикутне дуло танка засвітилось і випустило лазерну кулю, яка пробила два поліцейських гелікоптери.

—  Мефорій прискорюйся, зараз тут буде пекло.

Мефорій натисну на газ зі всієї сили. З у сіх будинків почали вилітати військові гелікоптери.

—  О чорт! —  крикнув Мефорій

—  Бачу. —  Відповів Селевін направляючи дуло у сторону гелікоптерів.

В їхню сторону полетіли кулі та електроні ракети, швидкості яких не було достатньо для ураження танку. У відповідь Селевін стрельнув реальні ракети й лазерні кулі, все попадало в ціль і гелікоптери падали немов підстрелені птахи.

—  Лети на цей скляний хмарочос по переду. —  Сказав Мефорій.

—  Ти що задумав?

—  Кинеш мене прямо у стіну!

—  Та ти скажений!

На великій швидкості Мефорій відчепив танк і притиснув штурвал максимально до себе, щоби не розбитися об скляну стіну. Танк приземлився на довгий дах. Шість гумових коліс закрутилися і понесли танк в перед. Селевін швидко цілився у повільні гелікоптери й збивав їх дин за одним. Коли ворогів в небі не було видно, він натиснув на педаль і розігнав танк ще швидше, вилітаючи за межі даху у вільне падіння танк приземлився на пролітаючий під ним поліцейський гелікоптер. Літаючий апарат не витримав на соб такої маси й полетів у низ. У свободному падінні Мефорій догнав їх і з'єднав свій гелікоптер з танком.

—  Мефорій ти надто довго!

—  Скажи дякую, що більшість пташок збив я!

У музею стояли вчені й солдати. Лара розмовляла з деякими із них і раз віз разу показувала на склеп. Генрі сидів на кріслі й дивився через широке вікно, як солдати у жовтих уніформах "армія Тархтарії"зачищає двір від простих людей.

—  І що прикажете робити? —  обурився вчений, тикаючи пальцем у пергамент з планом склепу.

—  Кнопок і мозаїк тут не видно… —  відповіла Лара.

—  Може тут якійсь технологічний ключ? —  запропонував Генрі піднімаючись із крісла.

—  Ні, це старовинний склеп, ні про які високі технології говорити непотрібно.

—  Ми вже знаємо, що малюнки тут не просто так. —  Лара взяла пергамент з планом і зрівняла його зі склепом, — в них зашифровано слово.

—  Ми розгадали перші слова! —  До них підбігли два вчених у жовтих халатах. Перший вчений почесав бороду і заговорив:

—  Все що довкола життя оберни, ключ від нерівності треба знайти. Це філософська загадка, я розгадаю її сам.

Двоє інших вчених нагнулися над склепом, й направили світло від прожекторів на лицьову сторону.

—  Придивіться! —  голосно викрикнув вчений не відриваючи погляду від кам'яних малюнків склепу, — тут малюнок трошки не збігатися зі всією картиною, бачите цього маленького лева? Його морда ледве повернута в бік від гриви, таку помилку можна допустити лише спеціально.

—  Не тільки з левом проблеми. —  Серйозним тоном відповів інший вчений, — проблемних малюнків тут багато, але через їх мізерний розмір побачити це не так просто. Плюс дивлячись на стіну склепу під мікроскопом, можна побачити п'ять рівних горизонтальних розрізів, які рівно йдуть по всьому склепу, сам склеп не квадратний, а шестикутний.

—  може це кільця які треба обертати. —  Запропонував інший вчений.

—  Все що довкола мене оберни… ключ від нерівності… точно! —  Лара підійшла до склепу, — це справді мають бути кільця, обертаючи які ми складемо правильний малюнок на всіх стінах склепу.

—  А як цей малюнок має виглядати? —  запитав Генрі.

—  Два століття тому, робили трикутні ключі зі спеціальними малюнками, — вчений показав книгу з квадратним ключем.

—  Або навіть не малюнок, а замок для ключа. —  сказав чоловік, — але для замку ключа в нас не має.

—  Все одно треба покрутити склеп. —  Наказала Лара.

—  І ми маємо прискорюватись, бо Фелерміт довго летіти не буде. —  Попередив їх Генрі.

—  Він сюди не пройде, — впевнено заявив командир у жовтій бойовій уніформі, — нас оберігає армія Тархтарії, а ми кращі у світі.

—  Фелерміт з цим може поспорити. —  відповіла Лара йдучи за вченими.

Троє людей у жовтих халатах побігли за пристроями, в той час, як інші виставляли прожектори навкруги склепу. Через три хвилини до них привезли потужні рентгени й комп'ютери.

—  Нічого собі які вони динозаври. —  Прошепотів Генріх до Лари, — у моєму світі смартфон в сотні разів потужніший ніж ці всі комп'ютери.

—  Ставте рентгени по всім бокам, підключайте їх  до системного блока. —  Скомандував вчений.

—  Це довго буде. —  Лара дістала артфон і просканувала склеп, — стояти всім! Я вже маю повний внутрішній план склепу.