В кімнаті почалася метушня, крики від шоку. Паніка досягала піку. Хто був біля дверей хотіли вибігти, але лицар кинув у двері невеличкий круг і прохід накрився силовим бар'єром. Всі стояли на вухах, а деякі люди в будь— який момент могли впасти у непритомність. Спокій не покинув тільки Келзея, він сидів тихо і не рухався. Міністр вже наперед угадав що таке відбудеться, але де і коли, це було тільки питання часу. лицар сів на ближче місце за столом і заговорив могутнім голосом:
— Прошу посідати на місця!
Всі відразу підкорилися наказу. Коли в залі не було жодного зайвого звуку, лицар продовжив:
— Страх, одне з основних людських нещасть. Навіть наперекір тому що це біологічний захист. Головне тільки правильно та ефективно їм скористатись, це і є основним плюсом сили разума. Лише одиниці вміють його використовувати, всі інші міліарди людей їм лише користується, но в вашому випадку такий розпорядок іде вам на користь. Бо я вже тут, і всі остатні можливості вже не повернути.
— Вибачте, — обережно сказав Джині, – ми вас не розуміємо.
— Так, це очевидно, бо як я вже казав: ви лише користуєтесь разумом.
— А може розумом? — перепитав Рицаря Келзей.
— Розумом користується мозок для контролювання тіла, а разум використовує душа. Но любий разум легко поламати, бо тільки всього лише одна стіна захищає чистоту душі, і це совість. Без неї ви вже не будете людиною, ні в фізичному, ні в моральному стані. Ви самі того не розуміючи шукаєте всі можливі варіанти дій, аби тільки лишити свій захист цілим, тому разум такий розумний.
— Може досить ходити кругами та скажете на пряму чого ви хочете? – гнівно запитав президент.
— Напряму домовленості ніхто не веде, а в нашому випадку ви не в тому положені, щоб зі мною домовлятися.
Президент вилупив очі після почутого.
— Я маю на увазі, ви поки, що не володієте таким разумом щоби приймати правильні рішення.
— А ви володієте таким разумом? – хитро запитав Келзей.
— Я також не маю такого разума, але є щось краще, те що замінює разум.
— І що ж це? – запитав Келзей. – Нам потрібно знати?
— Коли ви бачите якусь задачку, разум автоматично починає шукати та підбирати різні відповіді, а вже потім дає мозку готовий варіант, тому у всіх без виключення людей відчуття коли вони щось придумали, ніби ви просто відкрили готову відповідь або ідею яку дав мозок. Но є й такий разум який не думає, а відразу отримує готовий варіант найправильнішого розв'язання. Коли я бачу перед собою задачку, мій разум не думає, його зовсім в мене немає, я бачу тільки готові поетапні розв'язання.
— Ха-ха, ви нас розсмішили. – Серйозно сказав Келзей, – я б повірив у вашу неможливу здібність, но не маючи розуму, і дивлячись на ваші справи, виводи виходять зовсім протилежні, ніж ті, що ви нам розказуєте.
— Келзею ти про що? – запитав президент.
— А ви самі згадайте все, що зробив цей… а до речі, як вас звати?
— Для вас моє ім'я буде Рицарь.
— Для чого ви Рицаре прийшли сюди? — Келзей змінив питання пробуючи заплутати прибульця.
— Я бачу у всіх інші питання.
— Ну добре, будемо по вашому… Як ви нас знайшли?
— Шукати мені вас не довелося. Продуманість сотню ходів, і от який результат, все строго іде по плану.
— Що?! це просто неможлива вдача! – крикнув Карталус.
— Це вже ваше право вірити на що здатний ваш разум, а мені головне виконаний план.
— І цей ваш план вже здійснився? — Келзей знову почав питати.
— Повністю ні, но конкретні етапи вже здійсненні.
— Може ви нам скажете які етапи здійснилися?
— Це не входить до плану.
— Може вам слід переписати план?
— Не я його придумав і не мені переписувати.
— А кому тоді..
— Достатньо Келзей! – рявкнув Карталус, — твої питання ніколи не закінчаться!
— Добре Карталус, то що ти нам пропонуєш?
— Пропонувати вам маю я, – відповів Рицарь, – у вас вже немає волі не підкорятися мені.
— Ви посягаєте на наше священне право вибору.
— Без вашої допомоги мій план ніколи не здійсниться.
— Нам не почулося? – зацікавився президент.
— Мою нещастя що ні.
— Так, вагомий аргумент… — Келзей перевів гнів у спокій, щоби краще концентруватися на словах Рицаря, — для чого ви знищили інші країни в четвертому світі? Чи не вигідніше домовлятися, в них нібито технології більш розвинуті.
— По-перше, країни ніхто не знищував, тільки їхню гнилу капіталістичну систему. Я зробив велику послугу їхньому народу і всім іншим країнам.
— А в нас також система гнила…
— На оборот. По-друге, вас немає сенсу знищувати, тому що ви робите майже все правильно…
— Правильно для кого? – перепитав Карталус.
— Для майбутнього людства і нашої перемоги. Не будемо вдаватися в дрібниці, головне те, що з вами в майбутньому проблем не виникатиме.
— А ми ні. — Перебив його Келзей. — Ви заговорюєте нам зуби та не даєте можливості ставити нормальні питання!
— Це ти про що? – запитав президент.
— Рицарь спеціально говорить так, щоби ми думали як йому вигідно.
— Я згоден з тобою. – відповів Рицарь, – скільки б вам не заплутувати думки, ви б все одно запитали потрібні питання. Я відповім вам всім, но не зараз, оскільки наша розмова доходить до своєї кульмінації, у вас мало часу, і в мене його зовсім не має на зайві секунди. Я прийшов саме зараз щоби дати вам завдання, і вибрати того хто зможе вас всіх врятувати. Я можу побачити все, що завгодно, но такий порядок діє не на всі речі, точніше тільки не на ті, які пришли не із нашого виміру, а таких речей можете не сумніватися зовсім мало, точніше тільки один, завдяки цьому нам разом вдасться здійснити всі мої плани, і мрії. Даю підказку це зброя. Я все сказав. У вас є до десяти хвилин часу розгадати про яку зброю йде мова, тому поспішіть. О, і вам положено помічника в допомогу. – Рицарь щез, і з'явився через пару секунд, тримаючи під рукою Генріха. – Це той самий король що прибув з іншого світу.