…Пройшов рік. Я дотепер не розумію, що врятувало наші життя в ту ніч – мій натільний хрестик, щира віра у вищі сили, наше бажання жити, чаклунське вміння ворожки. Не знаю.
З будинку, що горів, нас тоді витягнули пожежники, яких викликали сусіди що побачили пожежу. Вони ж викликали і “швидку”. Лікарям після неймовірних зусиль вдалося врятувати наші життя від численних опіків і отруєння чадним газом. Ще знаходячись в лікарні, я непомітно почав закохуватися в рудоволосу чародійку, яка після декількох місяців моїх наполегливих залицянь відповіла взаємністю і погодилася стати моєю судженою. Підозрюю, що про такий розвиток подій ця хитрюга здогадувалася наперед (ворожка все-таки) і тому змінила своє первинне рішення та погодилася нам допомогти.
З Ігорем ми стали хорошими приятелями і тепер часто навідуємося, один до одного в гості. Товариш зараз живе в невеликій затишній квартирі на околиці міста. Його розкішний будинок згорів в ту ніч дотла, але це ніскільки не засмутило чоловіка. Непогана страхова виплата за пожежу і позбавлення від настирливих потойбічних сил виявилися прийнятною компенсацією за таку матеріальну втрату.
Що стосується покійного Михайла Калакуна, то сновидіння з його участю вже більше не турбують мене. Напевно, результат нашої гри був все-таки взятий до уваги вищими силами, і його неприкаяна душа нарешті відправилася у визначений їй на небесах шлях. Не знаю, куди саме, але сподіваюся, що більше вона мене ніколи не потривожити. Як чоловік ворожки в сьомому поколінні я маю всі підстави бути впевненим в цьому.