Кінець чи початок?
Початок кінця...
Аліса розплющила очі й закашлялася. Вона лежала на животі, а під пальцями був теплий, золотистий пісок. Пахло скошеною травою та пилом. Сонце сліпило так сильно, що вона на мить зажмурилася.
- Алісо! Сонечко, ну скільки можна копати? Йди пити лимонад, бо розплавиться на сонці! - почувся голос мами з веранди.
Дівчина повільно підвелася. Вона подивилася на свої руки - вони були маленькими, пухкими, з брудними нігтями. На ній була та сама світла сукня, ціла й чиста. Вона знову була шестирічною дитиною.
«Це був сон?» - промайнуло в голові.
Вона озирнулася на глибоку яму в центрі пісочниці. Там, наполовину засипана, лежала її синя пластикова лопатка. А поруч з нею...
Аліса затамувала подих. Поруч із лопаткою в піску лежав маленький, гострий осколок дзеркала, що виблискував сріблом. А трохи далі, на краю двору, біля старої черешні, стояв високий чоловік у дивному, поношеному камзолі. Він не був мертвим. Він був живим, засмаглим і усміхненим. Він підняв руку, торкнувся грудей там, де б'ється серце, і ледь помітно кивнув їй.
Аліса посміхнулася у відповідь. Вона знала Потойбіччя було справжнім. Але тепер вона точно знала, хто її чекає, хто її бачить і хто нарешті її почув.
Вона схопила осколок, сховала його в кишеню і побігла до мами, назустріч справжньому, сонячному літу.
Далі буде...
Відредаговано: 26.02.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
