Кінцугі

Весняний бриз

Холодні дні змінились на весняні,

Погасли свічі довгої зими.

А ліхтарі горять немов востаннє,

Освічують шляхи серед пітьми.

 

В побитій часом пам'яті вустами

Вона торкнеться ніжно і крильми –

Огорне серце, знову все розтане,

Відчую стукіт десь поміж грудьми.

 

Вона гаптує цю забуту повість.

Сторінку пише із чорнильних сліз.

І ось глава – неписана можливість.

 

Весни дарунок... Черговий каприз...

А поки просипається свідомість,

В обличчя б'є уже весняний бриз.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше