Заплутані дилеми... Гострі леза
На скрипці виграють сумний мотив.
І знову постає одвічна теза,
Захована у тінях самоти...
Така велична, мов багатство Креза,
Виблискує посеред темноти...
Пурпурна і захоплююча роза,
Являючи собою лейтмотив...
У такт хвилини стукають повільно,
Ловлю момент секунди... Осяйну
Троянду цю довершену і вільну
Крізь хвилі океанів і вогню
Несу тобі, хоч урагани сильні
Штурмують корабель... Не зупиню!
Відредаговано: 25.12.2020