Кінцева
Вибір
Ніч була тиха, зорі світили тьмяно, ніби десь далеко. Вона сиділа на ліжку, все ще відчуваючи вагу від листів. Слова матері, подруг, знайомих — усі вони звучали однаково: «повернись», «замовкни», «зроби вигляд». Ніхто не запитав, що з нею сталося. Ніхто не захотів дізнатися.
Отже, там немає місця ні для мого голосу, ні для моєї дитини.
Вона піднялася, вийшла в коридор. На кухні горіло світло. Він сидів за столом, перебираючи насіння для посадки. У його рухах була проста, заземлююча зосередженість.
Він підняв очі:
— Не спиш?
Вона похитала головою:
— Ні. Думаю.
— Про що?
Вона підійшла ближче, сіла навпроти.
— Про те, що в місті в мене немає дому. Ніхто не хоче почути, що зі мною сталося. Там чекають не мене, а зручну тінь від мого імені. А тут… — вона зупинила погляд на його руках, на цих тонких пальцях, — тут принаймні можна бути собою.
Він слухав мовчки. В його очах не було ані тиску, ані вмовляння. Тільки тиша.
Вона глибоко вдихнула:
— Я хочу залишитися.
Він повільно кивнув, ніби чув це давно, але чекав, поки вона сама вимовить уголос.
— Тоді залишайся.
Вона всміхнулася — вперше по-справжньому.
— Але… будь зі мною собою. Не прикидайся завжди.
Він довго не відповідав, наче всередині щось ламалося, шукаючи опору. Потім тихо сказав:
— Я постараюся.
І цього було досить.
#366 в Сучасна проза
#682 в Жіночий роман
Відредаговано: 27.08.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
