БОНУСНА СЦЕНА

Зоряна готувалась до виходу, сидячи навпроти дзеркала. Після зняття прокляття, дівчина й досі не могла налюбуватися собою. Вона невимовно сумувала за своїм справжнім відображенням, хоча й до нового вигляду з часом звикла. Тишу у кімнаті порушили грубі чоловічі кроки. Назар.

— Я тебе прошу, переконай свою матір не псувати життя дівчині! 

— Ти бачив її двічі у житті, з чого така турбота? – Зоряна зовсім не розуміла хлопцевих душевних поривів.

— Мені її шкода, вона геть юна.

— Нас з тобою ніхто не шкодував! Хіба наша вина в тому, що вона тягалась зі зрадниками?

Тиждень тому усі перепитії вляглись, натомість на горизонті з’явилась нова проблема – Лев Грігоре. Румунський відьмак-мафіозі, якому Соломія пообіцяла наречену. І не кого небудь, а власну доньку, правда це було до того, як вони з Назаром зв’язались. Тож окрім Бісової проблеми, над “Лисою Горою” нависла дурна слава недотримання угод.

Ситуацію врятувала зрадниця Гала Вирвиоко. За свою возню з мисливцями на відьом доведеться поплатитись. Галі пощастило, що Соломія не така кровожерлива, як її покійна матір. Бо та свого часу, весь рід Вирвиоко випатрала за зраду, видовище не для слабкодухих. Соломія ж вирішила підкласти під сина Грігоре, Галину помічницю, майже доньку – Ярославу.

Сьогодні Соломія збирала старійшин родів, аби ухвалити кінцеве рішення, і таким чином поставити ще один плюсик у своїй перфектній роботі Верховною. Назар вимагав Зоряну ветувати це рішення.

— Ми були один в одного, а вона сама у кодлі відьмаків. Твоє серце не таке безжальне. – Назар не міг вгамуватися, а Зоряні зовсім не хотілось очерняти материні наміри в очах спільноти.

— А що, як у них складеться? Ми не знаємо напевне. Що як це переплетіння долі? 

— Проти матері ти не підеш, так? – Зоряна не відповіла.

Дівчина крутила в голові різні варіанти, як можна допомогти в цій ситуації, аби хоч якось розрадити Назара. Вона не брехала, коли говорила про долю. Їх з Назаром, доля водила навколо, цілих п’ятсот років, аж поки вони зрозуміли своє призначення. Тому тепер дівчина щиро вірила в долю. Доля, точно!

— Давай підемо до Ясноокої. Вона дасть нам натяк, і якщо там все геть хріново, будемо рятувати твою Ярославу.

Очі Назара просяяли від того, що кохана дівчина на його боці. Вони тільки вчилися будувати стосунки, тому щоденні сварки стали звичною справою.

— Згоден.

Зоряна з Назаром стояли під готельним номером старійшини Яснооких в очікуванні прийому. Вона була наймолодшою старійшиною, тому Зоряні було досить легко знайти з нею спільну мову. 

Коли двері прочинились, і в коридор визирнула попелясто-біла голова, Зоряна кинулась ближче:

— Вітаю, сподіваюсь ви надасте п’ять хвилин вашого часу?

— Привіт, зірочко, я знаю чому ти тут. І чому він тут. – вона кивнула головою на Назара. — У дівчини все буде впорядку, якщо вона не дасть себе зламати. Якщо вона буде собою, і не піде на поводу у залякувань, які супроводжуватимуть її шлях.

— Тож нам не варто втручатися? – перепитав Назар, явно не доганяючи відьминих слів.

— Хлопче, в тебе попереду випробування духу, краще переймайся цим, бо тебе зламати легше ніж її. На цьому все.

Ясноока гепнула дверима перед двома носами, які тепер заплутались ще сильніше. Одне було ясно, тепер Назара турбувало звідки чекати своє випробування, і чому це він слабший за людську дівчину? Бути такого не могло!

Тримаючись за руки, молоді люди, направились у бік залу для конференцій. Там мала відбутись зустріч відьом. Дорогою до кімнати, Назара набрав батько, викликаючи на термінову зустріч. Вони попрощались та обмінялись легкими, майже цнотливими, поцілунками.

Наступні кілька годин тяглися вічність. Відьми, здавалось, не бачились вічність, байдуже що минув лиш тиждень. До питання з відьмаком дійшли в самому кінці, коли Зоряна майже заснула на своєму стільці. Ясноока пильно дивилась на неї, та стежила за кожним її рухом.

— Тож мій варіант такий. – заговорила Соломія. — Галу позбавляємо дозволу на провадження діяльності на півроку, а її підопічну видаємо заміж за сина Грігоре. Якщо через півроку шлюб ще буде дійсним, Гала може повертатися до роботи. Якщо шлюб буде понад рік, вона отримає дозвіл мати навчених відьом. Всі згодні?

Зоряна переглядалась з Ясноокою, між ними був німий батл, і вартував він майбутнє однієї дівчини. Зоряна здалась і поступово підняла долоню, за нею Ясноока, а за ними – решта. Приємно бути неформальним лідером. Аби дівчина пішла проти матері, чи підтримали би інші? На перспективу, звісно, адже Соломія не зможе бути Верховною вічно. Рано чи пізно цей пост займе інша відьма, і більшість ставить на Зоряну. 

Коли зустріч була закінчена, у кімнаті залишились тільки матір з донькою.

— Що за вагання нахрін? – Соломія підпалила цигарку.

— Що за скотське відношення до людей? – Зоряна запалила у відповідь. — Дівчисько не винне, що її керівниця вела нечисті справи.

— Незнання, не позбавляє відповідальності! Ти на своїй шкурі мала це зрозуміти.

— Але я сама обирала свій шлях!

— Звісно, після того як тебе перетворили на виродка. Це був твій поштовх. А я дам поштовх цій дівчині.

— Назар хвилюється. – дівчина не залишала спроб.

— Хай хвилюється за себе, він вже в курсі того, що тепер він новий Альфа зграї? – Соломія сказала це так недбало, наче не було нічого звичнішого за такий величезний крок.

— В сенсі? – очі Зоряни повільно викочувались з орбіт.

— Сашко вже геть старий, Федір не вовк по натурі, а от Назар – інша справа. Свіжообернений, з досвідом у півтисячоліття. Я настирливо його рекомендувала. Як-не-як, мій зать повинен мати статус.

Зоряна заклякла від материного зізнання. Хоч вона й була різкою, та турбувалась за майбутнє власних дітей. Зоряну зігріла думка про Назарове підвищення, адже він заслуговує як ніхто інший. Та й купа роботи відволіче його від дівчини. Нехай сама виплутується.