LXXV ЗОРЯНА

І ось де вона опинилася. П’ятсот довгих років, які завершаться кривавою помстою цієї ночі. Дівчина, яка вперше зустрілась з Бісом, ніколи б не повірила, що крізь роки стане такою. Та змучена молодиця мріяла лише про одне – зняття прокляття, без помсти чи крові, просто проводити свої дні у селі, гуляти з Назаром, гратися з дітлахами та вивчати відьомську справу. Так було один рік, потім три, а потім сім. Дівчина хотіла опанувати терпимість до себе, до оточуючих, до кривдників. Та коли кривдники ставали жорстокими, а оточуючі ще більш байдужими, тримати себе в руках рівняється до смертного вироку, підписаного власноруч. Після десятиліття, сповненого сліз та болю, Зоряна пустила першу кров, та головне те, що вона “розпробувала” смак. Холодний, землистий, але такий п’янкий, що аж викликав залежність. Від цієї залежності Зоряна перетворилась на монстра, який вів її по життю і не кидав на поталу.

І зараз, цей монстр стояв у брендовому костюмі посеред холу, де вітав званих гостей, які ковтали кожне слово, випущене з цих прекрасних вуст.

Серед гостей випливає група телевізійників, яких очолювала радісна Ірма. Її вітання було швидким та палким, вона щиро сумувала за їх шоу, це було чутно в голосі. Та довго говорити вони не стали, бо час приступати до роботи. Оператори налаштовували камери, освітлювачі на звукачі піклувалися про свій фронт робіт, а Зоряна спостерігала за їх точеними рухами. Коли вона повернулась до гостей, перед нею з’явились Мишко, Сашко та Гліб. Зоряна придушила бажання посміхнутися, бо вона щиро не пам’ятала, хто з них залишився. А все тому, що, всі наступні події закрутили її в несамовитому вирі пригод. Аби заспокоїтись, вона робить ще кілька вдихів. Так, коли вона дала шанс всій цій затії, кілька тижнів тому, вона не була певна в успіху. Та по правді кажучи, гра вартувала свічок, бо ж вона знайшла того самого завдяки цьому плану. Невже їй було за що дякувати матері?

Цю думку перервав красунчик, який зайшов до холу, в ідеально скроєному костюмі трійці та білій сорочці. Останній гудзик був розстібнутим, і кілька сантиметрів оголеної шиї Назара змусили Зоряну тріпотіти. Вночі, коли вона знайшла його під дверима, світ перевернувся. А точніше, став на свої місця. Дівочий розум повернувся до тіла, і вона з жалем переосмислила кожне своє слово, яке немов отруту, випльовувала в його бік. Зоряна сіпнулась йти до нього, коли її за зап'ястя схопила Соломія:

— Ти куди? Хвилина до зйомок! – засичала матір.

— Назар тут, я мушу до нього підійти.

— Нікуди він не дінеться! Твій вихід.

— Дай вгадаю, він нічого не знає, що ти тут затіяла? – Зоряна отримала укол розчарування. За увесь час, вона так і не змогла розгадати власну матір. Та любляча та терпелива жінка пішла у минуле, і з кожним роком цього в ній залишалось менше й менше. Зоряна інколи винуватила себе, що вона власною впертістю та якимись вчинками відгородилась від матері. Та які б не були ситуації, вона завжди хотіла перед нею відкритися та повернути ту близькість. Проте, це було неможливим. А все тому, що тепер відгороджувалась Соломія, після кожного кроку вперед, вона робила два кроки назад, розбиваючи Зорянині почуття на друзки. Ситуація стала максимально паршивою після роману з Ігором, тоді Зоряні здалося що була перетнута межа, і будувати стосунки матері й дочки не варто, бо ж довіра вичерпалась. Їх щирі розмови та обговорення мрій здавались далекими та нереальними, і щоб якось надолужити втрачене, треба витратити багато часу і можливо звернутись до терапевта. Але найбільше, дівчину засмучувало, відношення матері до Назара. Скількох би чоловіків не привела Соломія, донька ніколи не втручалась і своє “фе” не демонструвала на загал.

— Що б я не затіяла, це на пряму стосується тебе! – огризнулась матір. — Я хочу, аби ти переконала мене, що не дарма я відмовляюся від довбаної угоди з Темними відьмаками.

— Якої угоди? – дівчина пильно вдивлялась у материні очі.

— Зоряно! – почувся голос Ірми з одного боку.

— Зоре! – десь геть поруч озвався Назар.

Дівчина розгублено кліпала, поки Ірма тягла її за руку до знімального майданчика. Соломія ж, обережно поклала руку на грудний відділ Назара, і стала щось шепотіти, аби не привертати увагу оточуючих, до цієї маленької сцени. Очі хлопця повільно заливав гнів, Зоряна зчитувала його ядучі хвилі всім нутром, яке хотіло розчинитися в його міцних обіймах.

— Це лиш кілька митей, дівчинко. Хлопці вже записані, залишився тільки твій останній вибір та кілька бек-стейджів. – втішала Ірма, поки вела дівчину до камер.

Відьми шабашу, які вже прибули на свято, були збентежені. Вони певно, теж були не в курсі, цього ідіотського плану від їх Верховної, яка керувала всіма наче ляльками-маріонетками, спикаючи віжки в той бік, в який їй заманеться. І хоч усі жахались телекамер, проте цікавість брала своє, і всі охоче збирались навколо місцини, яку режисер затвердив до останнього плану. Зоряна хотіла закінчити все це, якомога швидше, доки ще більше людей не побачили це лайно-шоу, а новоперетворений Назар не розніс це приміщення до фундаменту, бо ж Соломія явно не могла змовчати, про свій геніальний план.

Група виставила кадр, та почала відлік до зпису. Всі стояли на позиціях, ухиляючи очі від яскравих спалахів софітів, Зоряна востаннє кинула очі в бік Назара, проте хлопця там вже не було. Лиш її мати з розгубленою усмішкою:

— Трясця. – пробурчала собі під ніс Зоряна.

— Три…два…один, камера. – почувся голос режисера, і камера повільно пливла навколо героїв. Зоряна намагалась видавити із себе монолог, про важливість стосунків, вибору, психологічного насильства. Слова вилітали на автопілоті, бо ж мозок намагався зрозуміти де подівся Назар. 

Першим, Зоряна виключила Сашка. Хлопець сильно не засмутився, обійняв її на прощання і зник у натовпі. Якимось чином він опинився біля Стефана, і почав вести з ним товариську бесіду. Невже так можуть спілкуватися керівник та підлеглий? Коли хлопців залишилось двоє, то кожен з них сяяв наче різдвяна ялинка. Їх посмішки були достобіса натягнутими, що дратувало дівчину на всю котушку. Зоряна продовжувала вести порівняння двох хлопців, які залишилися, та очі її блукали між гостей, аби вловити тоненьку присутність Назара. Проте, вона не бачила його, й ба більше не чула його думок, що насторожило дівчину. Потім Ірма зупинила зйомку, аби замінити кілька планів, та трішки збадьорити Зоряну: