Після візиту мисливців до Бісових володінь, Сатанаїл безвилазно сидів у власному кабінеті. Його вражене самолюбство не дозволяло висунутись на білий світ, а горілкою воно не виліковувалось. Він вирішував всі справи кодла дистанційно, через свого помічника Горана, який вже не відчував власних копит у цьому хаосі. До його списку обов’язків додались ще й Лянкині, добре хоч не сексуального характеру, бо Горан би не витримав такого сороміття. Він мав збирати плітки, новини та доноси. Доставляти та відправляти документи, передавати кореспонденцію, а до всього, безперестанку тягати графини з горілкою. Біс досить швидко звик до ролі самітинка, що осів у своїй келії і майже відгородився від оточуючого світу. Зробити останнє йому заважали безкінечні посланці від Дарини, які те й робили, що тягали записочки з доповненнями до його плану. Сатанаїл зрозумів після першої зустрічі, що його думка не важитиме нічого, а йти в самоволку означає підставити себе з порогу. Тому він здався, і лиш уважно складав Даринині вказівки до купи, аби не прогавити якоїсь підстави, яка мала бути безсумнівно. Натура цієї жінки ніколи не зміниться, тому очікувати від неї треба лише найгіршого.
Менше за мисливців його дратувала Лянка. Бісниця вешталась де хотіла, а кожного вечора плакалась під дверима кабінету як сумує. Її солоденькі промови та пишні цицьки, які вона пхала крізь слабко прочинені двері, результату не давали, Біс її відсилав і не збирався торкатися, а тим паче видавати секрети. Ліпше було суходрочкою зайнятись, ніж знову викласти всі свої козирі, які вона зіллє хрін знає кому. Бо ж кінцевої ланки Біс не знав, Дарина не вважала за потрібне це повідомляти.
Сатанаїл втратив спогад, коли з могутнього Чорта він перетворився на кишенькового той-пуделя, яким усі нехтували. Аби він мав гарантії, що Даринин план буде для нього виграшним, він би старався на повну силу, проте хрін знає, що йому підготовлено, а тому останні краплі треба берегти і використовувати розумно, аби вистачило свою шкіру врятувати.
Та зі слів мисливиці, план був ясний, як день. Чекати Зоряниного чи Мишкового запрошення, негайно повідомити чергового мисливця, аби той провів розвідку. Після цього заявитися на місце зустрічі при повному параді, та сіяти страх на всю котушку. Далі мисливці проникають по периметру, з’являється Дарина і в момент неочікуваності, викрасти Зоряну, знешкодивши решту сонним зіллям, від перевіреної відьми. Бісова роль полягала в тому, щоб максимально тягнути час, аби якомога більше мисливців проникли до місця дії, аби застрахувати від непередбачуваних засідок. Його бентежила роль приманки, яку можна було миттєво взяти за яйця і вивідати все, що йому було відомо. Яким би сильним він не був, та витримувати не було тортури закладеною якістю при створенні. Люципер не передбачував можливості, що його ліпшого воїна будуть катувати, тому ця функція була рудиментною.
Дарина запевняла, що з’явиться в той самий момент, як Біс її прикличе, і не ставитиме захисту у відьми. Сліпа віра — все, що він мав, і на тверезу це неможливо усвідомити, тому він закинувся ще однією чарчиною і попрямував до гардеробу. Треба було знайти свій найкращий костюм, та підготувати його до виходу на діло. Бісові думки сповнені моментами, які бували значно гіршими за цей, і він вийшов з них переможцем та проніс із собою крізь віки. Він ніколи не здавався, і вірив лиш у себе, це й тримало його на плаву.
ДАРИНА
Який вже день ця жінка була у стані повної бойової готовності. Вона майже не їла та спала по кілька годин, безкінечні доповіді, а після них термінова самотність у думках, аби змінити кілька кроків у плані. Ті папірці, які йшли до Біса містили у собі план відмінний від того, що Дарина тримала на своїй дошці. Її записи полягали у прорахунку кожного кроку від її людей. Кожен мав знати куди йти і що робити, аби у самий відповідальний момент свої ж не заважали втіленню задуманого. А план Біса – стати відволікаючим маневром та видатковим матеріалом, який скоріш за все, з цієї зустрічі не повернеться.
Цілодобове стеження за готелем стало звичним ділом, і дозорні робили доповіді кожну годину ось вже кілька тижнів. Охорона була посилена на кілька рівнів, тому промайнути непоміченим було досить важко. Своїх людей Дарина не посилала після того, як один з розвідників попався на тому, що не мав посвідчення особистості та документу, який би міг підтвердити проживання. Добре, що того просто вивели під білі рученята, а не взяли на допит чи ще гірше – тупо вбили. Тому вона просто чекала, і сподівалася, що Чорнороті бачать більшу загрозу в обличчі Сатанаїла, тому й всі удари відхопить він, в той час, як вона приведе в дію головний план — викрадення книги Морани з рук Зоряни. Маючи під боком досвідчену Галу, Дарина не потребувала послуг інших відьом, тому Біс мав відволікати всіх, доки Дарина шукатиме книгу. Точніше, це мали робити її люди, які також стежили і за квартирою відьом. З їхнього боку, це було цілковита безрозсудність, жити у місці без охорони і навіть камер не мати. Кілька підсадних, мисливців звісно, без жодних перешкод зняли квартиру поверхом нижче, кожного дня доповідали про візити та орієнтовний маршрут пересування. Механізми працювали. І хоч саме нутро квартири було під закляттями, які мала зняти Гала, аби Дарина проникла всередину, та інформації було достатньо, аби відчувати певний контроль над ситуацією. Дарина увесь цей час не намагалсь зв’язатись із сином, бо вважала його першокласним зрадником. Так, вона не була зразковою матір’ю, але її зрадив власний син, для якого вона горбатилась усе життя. А він до всього, програв статки і вирішив грабонути матусю. Його не виправдовує той факт, що він вважав її мертвою. Мертвих хіба можна не поважати? Дарині здавалося, що Мишко осквернив все, що стосувалося її зусиль. А як тільки йому підвернулась можливість, він продався ворогам, і певно продишевив, бо ж клепки в голові не мав. З ним Дарина збиралася поквитатися пізніше, коли він піде на дно після падіння Чорноротих. З легкої задуманості, на фоні хронічної втоми, Дарину вирвав телефонний дзвінок, який вона скинула. За ним ще і ще, це Гала обривала телефон. Певно було щось важливе.