LXV НАЗАР

Ранкова розмова з Зоряною вибила грунт з-під ніг, і не важливо, що він сидів за кермом. Вона зізналась що має почуття до нього? Чи вона натякнула, що це її дратує? Назар не міг зрозуміти точних мотивів, але ці слова його ранили. Він готовий був мовчати, слухати і бути її якорем для всіх можливих ритуалів, а виявилося він її відволікає. Якого хріна? Він буквально згорів живцем заради неї. Це щось неправильне. Ці узи, які переплели їхні розуми після того жахливого моменту, не могли бути такими істинними. Поки він зробив коло парковкою, то згадав, що Зоряна тримала якусь книгу про узи, коли Дарина застала їх зненацька. Вона явно була зацікавлена в ній, тому хлопець прийняв рішення повернутися за книгою. Він трішки охолоне в автівці, почекає чи вийде Дарина. На крайній випадок, навколо є купа камер, які він може зламати навіть з телефону. Так, чудова ідея, а головне подалі від Зоряни. Він перший точно не подзвонить, це вона його образила. Чи не образила, а натякнула на щось більше? Трясця, він незалежний та сильний чоловік сидів і розводив нюні через слова дівчини. Так, ця дівчина йому шалено подобалася, але він не знав наскільки це взаємно. 

Припаркувавшись під “Оніксовим оком” Назар став чекати. Мабуть півгодини він просто сидів, та спостерігав за магазином. Він був здивований тою кількістю людей, які заходили до крамниці у пошуках магічної допомоги, але Дарини серед тих, хто виходив не було. Ризикувати він не хотів, тому дістав телефон та озирнувся навколо у пошуках камер, які б захопили вихід з магазину. Через дорогу було кілька камер, що могли б захопити цей вид, тож Назар підключився до них і промотав до того моменту, коли вони з Зоряною залишили приміщення. Вони тримались за руку і швидко йшли геть, озираючись навколо. Картинка була на відстані, але навіть цей вид викликав хвилю тепла всередині Назарових грудей. Вона була так поруч, а за кілька хвилин вирила рів між ними. Але нічого, він терпляче дочекається її, а потім дізнається що ж вона мала на увазі. Він споглядав запис за записом, але Дарини так і не було. Він почав нервувати, втупився в телефон і лютував. Його настрій був войовничим, він відчував злість. Якщо вона й досі всередині, а навколо нема нікого з її підручних, то це буде ідеальний час поквитатися. Назар зафіксувався на цій думці, розправа зараз чудово очистила б його запалений мозок. За мить до входу підкотила автівка, хлопець запам’ятав номери, аби пізніше їх перевірити. З дверей крамниці вислизнула Дарина і без зайвих рухів чкурнула всередину. Машина зникла у потоці, думки про Зоряну знов заполонили голову.

Всередині крамниці тримався стійкий запах невідомих рослин, продавчиня продовжувала крутитися навколо прилавка, а сипухи нервово угукали, коли вхідні двері відчинялися. Назар кивнув дівчині і направився до полиць із книгами. Він підійшов до того місця, де Зоряна була так близько до нього, і її серце шалено стукотіло, що вовчий слух сприйняв за комплімент. Назар очима шукав книгу з потрібною назвою “Істинні узи і щось таке”. Очі блукали, та потрібного корінця не знаходили.

— Вам допомогти? – Назар сіпнувся від несподіванки. Позаду стояла продавчиня.

— Навіть не знаю, шукаю одну книгу.

— Ви були тут сьогодні? – запитала вона.

— Ем, так. І забули одну книгу.

— То вам допомогти? – дівчина кліпала густими віями. Її веснянкувате обличчя сяяло добродушністю, наче вона не розуміла з якими монстрами їй доводилося працювати.

— Навіть не знаю. – хлопець вагався, адже не знав як багато відомо цій дівчині.

— Хлопче, – вона була не з лякливих. — я працюю тут не один рік і чудово знаю з ким ти приходив. Я, просте дівчисько, яке вариться у цьому світі, мені немає що втрачати.

— То ти знаєш хто ми? 

— Твоя подружка наслідна відьма, її мати Верховна, а от хто ти? Цікаве питання. – вона лукаво усміхнулася.

— Я – Назар. А ти? – пробивний характер дівчини його зацікавив.

— Ярослава, – гордо відповіла дівчина. — тод яка книга тобі потрібна?

Назар ще трохи помямлив, але врешті здався:

— Істинні узи і яка ще хрінь. Не пам’ятаю достоту. – він відчував сором, за те як описав книгу. Не те, щоб він сподівався зустрітися з Ярославою ще, але якщо вона знає про Зоряну, то її супутник мав би бути більш зосередженим.

— Ага, ясно. – дівчина зробила кілька кроків уздовж полиці і легким порухом дістала потрібну книгу. — Я її читала, гадаєш вони справді існують? Бо моя хазяйка певна, що це вигадка романтиків. Але якщо на світі існує особа, з якою у мене міг скластися такий зв’язок, хотіла б її знайти.

Назар мовчки дивився на неї, такий зв’язок існує і він став його бранцем без розуміння цього стану. Звісно, він тішив себе думками, що узи це знак їх сумісності. Бо ж бути поруч із Зоряною було його найбільшою мрією. І розуміючи те, що не один він думає про цю можливість додавало йому впевненості.

— Гадаю, я свою людину знайшов. Але маю дізнатися більше. Це саме та книга. До каси?

Ярослава кивнула, а на її обличчі з’явилась напівусмішка. Вона зрозуміла його за сказаною інформаціює. Залишалося сподіватися, що ця інформація залишиться між ними, і якимось чином не потрапить до лап Дарини. Цього Назару хотілося найменше, аби цю інформацію використали проти Зоряни.

Розрахувавшись, Назар залишив крамницю і рушив за дорученням батька. Як би не хотілося приділити увагу цій книжці, бо ж цікавість розривала його. Та батько наче відчував, що у хлопця повільно їде дах від усіх подій, які навалилися на нього. Можливо стеження за якимось складом відволіче його. Та на роботі читати він точно не буде, тож так, відволіче.

Кілька годин були втрачені даремно, ніхто так і не з’явився біля складу, адресу якого назвав Федір. Назар лютував, це якась дурість так відсилати його на неперевірені завдання, наче він якесь дрібне щеня. Хлопець втискав педаль газу в підлогу і мчався до готелю. Сьогодні страшенно хотілося випити. Він хвилювався за Зоряну, його бентежили її ранкові слова, а ще книжка, яка лежала на пасажирському сидінні пропалювала в його душі діру. Що як всі ці узи це повна лажа, яка виникла випадково і не несе ніякого сенсу. Ні, цього не може бути. Він став таким слабаком, що шукав якогось підтвердження своїх почуттів. Йому здавалося, Зоряна ніколи в житті не повірить, що її могли полюбити просто за те, що вона це вона. Вона шукала спростування всьому, що той говорив. Її зізнання у симпатії більше походило на якийсь низькопробний відшив. А якщо це саме він і був? Хлопець ще сильніше натис на газ, аби швидше пролетіти повз готель. Ось і парковка, а за нею його кімната і випивка в номер.