LV СОЛОМІЯ

Вона зачинилась в кабінеті, і палила сигарети одну за одною. Подавити сльози вдалося майже з першого разу, на щастя. Бо ж коли плакала Соломія, то можна сміло чекати біди всім навколо. Тепер проблема була ще й зі Стефаном. Як Зоряна здогадалася і просила йому не розповідати? А йому ж так кортіло все дізнатися. І вона ще й взяла його з собою, в якості якора, бо була певна у його вірності. Як виявилося даремно. Соломії треба було викласти пристойний план за вечерею, саме на це чекають Зоряна та Назар. Але всі думки були десь далеко, вона мала взяти себе в руки, бо це вже зовсім нікуди не годилося, щоб Соломія Чорнорота, побивалася за недолугим колишнім. У двері постукали:

— От, трясця! – лайнулась Соломія. — Заходьте!

До кабінету прийшов Стефан, дивина, але цей цап ніколи не стукав, а завжди безцеремонно вторгався у її простір.

— Хотів запитати, чи все нормально? Ти була стурбована. – він обережно досліджував ситуацію.

— Все чудово. Маю багато турбот, ще й до Купала лишився місяць. – Соломія теж грала з ним.

— Ну то може я допоможу?

— О, любий, ти вже й так мені допоміг, красно дякую. Скільки наркоманів і притрушків у моєму готелі давно не було. – Соломія починала закіпати, і ледь трималася аби не виплюнути почуте, Стефану в обличчя.

— То ти до віку мені будеш це згадувати? 

— Ні, Стефане, віку вже не буде. Ми не знаємо як зніметься прокляття, і що всі ми будемо робити. – вона втрималася, й продовжувала витягувати правду.

— А якщо я скажу, що прокляття просто спаде з усіх?

— То я тобі скажу, звідки ти взяв це?

— Маю інформаторів. – то тепер це називається «інформатор».

— Яких? Де? Раптом там такі самі інформатори, як твої холостяки? – відьма хотіла дотиснути його.

— Що ти хочеш від мене почути? – здався чугайстер.

— Правду, Стефане. Зараз і завжди, для мене немає більшої цінності ніж правда!

— Сказала та, яка постійно замовчує і бреше.

— Забирайся нахрін! – гаркнула Соломія. — Хочеш вічного життя? Я його тобі дам, але ніколи не наближайся до мене!

Стефан закляк у дверях, і тупо дивився на Соломію. До нього дійшло розуміння, що та розмова була почута. Він вчинив страх як не розумно. Стефан продовжував дивитись на Соломію, і це її страшенно бісило. Чому він не міг зрозуміти з першого разу? Жінка схопилася зі свого крісла, широкими кроками підійшла до дверей, розчахнула їх навстіж і силою виштовхала Стефана геть.

— За-би-ра-йся! – сказавши це слово по складах, вона гупнула дверима перед його носом. За мить у Соломії задзвонив службовий телефон:

— Допомога треба? – це був Федір.

— Так, постав нагляд за Стефаном. Але щоб він нічого не знав. І де зараз Михайло?

В слухавку Соломія чула клацання клавіш, Федір переглядав камери.

— Вночі зайшов до свого номеру, і поки не виходив.

— Чудово. Коли я виведу його з кімнати, ретельно все обшукай, але без зайвих слідів. Мене цікавить стара книга, у чорному оксамиті.

— Буде зроблено.

— Дякую, на зв’язку.

Соломія швидко вийшла з кабінету, та вперше за довгий час, зачинила двері на магічний замок. Вона рухалась коридорами, з грацією пантери, усміхаючись кожному зустрічному. Біля дверей у Михайлову кімнату, вона зупинилася та озирнулася — пусто. Легким рухом руки вона постукала і стала чекати. Човгання за дверима було швидким і за мить у дверях стояв заспаний хлопець.

— От бляха, це ви?

— Привіт, типажний ти мій. – вона штовхнула хлопця у груди, й спішно зайшла в кімнату за ним. — Знала б, що від тебе стільки проблем, давала й далі чайові, а не звала сюди.

— Ох, ви не перша, від кого віє «гапликом» для мене. – хлопець сів на ліжко.

— Звісно, що ні. Але я можу бути останньою.

Хлопець напружився, Соломія тішилась цьому, бо ж їй важливо було пересвідчитись чи дійсно книга у хлопця, і на кого він справді працює.

— Дуже шкода, що я дізналася твою історію через треті руки. Я б зі всією щирістю тобі допомогла. Але. – вона спинилася.

— Але? – перепитав Мишко.

— Так склалося, що ти виявився сином однієї особи, яка взяла за мету паскудити мені і Зоряні. Твоя мати.

— Мабуть в неї були свої причини? – хлопцю теж було дуже цікаво, як влаштований цей світ.

— Звісно, причина є у всіх. Історія довга, але час я маю. – Соломія всілась у крісло, і дивилася на Мишка. — Я почну, а ти збирайся, закінчимо за обідом.

Хлопець на невпевнених ногах піднявся, і почав збирати одяг по кімнаті, при цьому очей не зводив з відьми.

— Так от, дуже давно, я і твій батько мали роман. На стороні. Він замолоду зустрічався з Зоряною, але гарного життя йому хотілося більше ніж щирої любові. Тому він скакав між нами двома.

Мишко вийшов з ванної у футболці та штанях. Слухав він уважано.

— Зоряна казала, що прокляттю пʼятсот років, ви весь цей час не змінюєтесь?

— Гарне питання. – Соломія оцінила. — Важко сказати, по відчуттям звісно, мудрість, знання, всіляке таке. А ззовні хіба років пʼять-десять додалося.

— Тобто, мій батько мав з вами роман, коли ви були старші за нього без урахування півтисячоліття? – Соломія засміялася у відповідь.

— Так, він мав смак. Я продовжу. Коли Зоряна дізналася, що любов для нього була не найвищим пріоритетом, то наклала приворот на нього і твою матір. Вони ніколи не мали справжніх почуттів один до одного, лише надприродний звʼязок, який тримав вашу родину.

— Не дуже приємно це чути. — Мишко натягав кросівки.

— Розумію. Але окрім напруження між батьками, чи було твоє дитинство нещасливим?

— Гадаю, що ні. – Михайло був не таким вже й простим, раз сімейні цінності не були для нього важливими.

— Щира відповідь. Ти готовий? Бо я страшенно хочу їсти, вчора цим планам завадили приспішники Дарини. 

Ніякої реакції у Мишка не було, отже він не знав хто його матір, і чим вона займається більшу частину свого життя. Вони мовчки залишили номер, та направилися до ліфту. Поки вони спускалися, Соломія надіслала коротке повідомлення Федору, щоб той починав діяти. Персонал ресторану заметушився, коли у приміщенні опинилася хазяйка готелю. Так і мало бути. Її не боялися, проте крута вдача Соломії викликала повагу і острах. Саме тому працівники хотіли їй догодити, бо ж за спокоєм удава, могла ховатися буря, що рознесе на друзки все навколо. Вони сіли за віддалений столик, Соломія замовила подвійний американо, яловичий тартар та сирну тарілку. Мишко трохи соромився при виборі, тому зупинився на звичайному стейку та кока-колі. Соломія не тисла на нього своїм статусом, аби хлопець не відчував якогось неприємного впливу на себе. Доки вони чекали замовлення, Соломія продовжила далі.