XXXIII НАЗАР

Він не знав скільки часу займе літучка в його батька, тому не гаючи часу Назар кинувся до свого номеру. Часу на душ знову не було, він запустив ноутбук і став чекати завантаження програми. Батько вирішив пограти, гаразд, Назар виграє і дізнається правду. Що ж такого трапилося в готелі, що батько всіма силами відваджував його від сліду. Програма завантажилася, хлопець увів логін та пароль і перейшов до історії переглядів за дев’ятнадцяте березня 2013 року. Він уважно дивився на кожну особу, яка заходила чи виходила до готелю. Далі він перейшов до наступної камери у списку і намагався вловити образи тих, хто був на попередніх записах і рухався в напрямку готелю. До п’ятої камери не дійшов ніхто з попередніх підозрюваних. ЯК таке можливо? Камери проглядали ще з кілометр, спостерігати припинили біля бутіка з одягом. Стоп. Якщо це кінцева точка, може почати звідси? Назар перемкнувся на камеру біля магазину і відмотав час на початок. Мабуть товар тут був не з дешевих, бо ж відвідувачів було не багато, що тішило забити мозок хлопця. За кілька хвилин, до кінця таймеру, який був в історії переглядів, до магазину забігла людина, вдягнена не як середньостатистичний покупець. Середній зріст, сіре худі з каптуром, чорна шкірянка та кросівки, під пахвою затискає темний згорток. Цієї постаті Назар не пам’ятав біля входу в готель. А якщо це сталося не в готелі? Як давно жінки мешкали в квартирі навпроти готелю? 

Хлопець почав тріумфувати в душі, невже він натрапив на реальний слід? Чому йому не вистачило клепки відразу передивитися камери більш детально? Він зробив поспішні висновки, і як дилетант направився до батька за порцією готової інформації. На мить Назару стало соромно, бо ж він позиціонував себе як висококласний і незамінний спеціаліст. Але при всіх козирях у рукаві, запитати Зоряну він не міг. Бо ж тоді доведеться розкрити альтер-его, яким він прикривався в мережі. А цим спілкуванням хлопець дуже дорожив. Тому зараз він був налаштований взяти себе в руки, та детально розібратися, що ж такого загадкового сталося у 2013, що це випливає зараз.

Для початку Назар перевірив власність Соломії, по всим базам, квартир в цьому районі вона не мала, як і в будь якому іншому. Тільки земельні ділянки та автомобілі. Далі він почав досліджувати Зоряну. Тут було цікавіше. На неї було оформлено кілька дарчих: на будинок у Конотопі, на ділянку у Диканьці, ііі, барабани, квартира навпроти «Лисої гори». Ось воно, ось звідки вкрали щось цінне.

Потім Назар почав заново спостерігати за цією підозрілою людиною, але в зворотньому порядку. Стало ясно, що ця особа підготовлена. Адже досить вдало переховувалась від камер і обличчя роздивитися майже неможливо. Він проглядав запис за записом, аж до першої камери, яка захоплює вхід до готелю та шматочок дороги. Він міг заприсягтися, що з готелю людина з таким виглядом точно не виходила. Він переглядав запис декілька разів, доки увагу не привернуло світло фар у верхньому кутку екрану. Хтось перебігав дорогу без світлофора, і цей хтось – капюшон зі звертком у руках. А вибігав він стовідсотково з квартири, де зараз мешкає Зоряна. Можливо саме через це, Зоряна хотіла моніторити саме ці дні? Матір їй теж могла не довіряти, і через стільки років дівчина намагалася знайти інформацію. Якщо Зоряна в пошуках зараз, значить це на пряму стосується прокляття. Можливо в тому звертку ключ до рішення без обовʼязку знайти кохання? Звісно такий розклад йому подобався найбільше, але тепер складність полягала в тому, як через вісім років відшукати крадія і чи цей зверток й досі при ньому? Переглянувши ще раз маршрут до бутика, Назар вирішив покопатися кому цей магазин належить. Через реєстр приміщень він знайшов відповідну адресу, зараз магазином володіла Ігнатенко Ілона, з 2017 року цей магазин її власність. Але ж нам потрібно до 2017, треба копнути глибше. Ось тут акт від нотаріуса, магазин пішов в інші руки через заповіт. Попередня власниця, Дарина Ігнатенко, залишила магазин сестрі, сама сконала від серцевого нападу у 2016. Ось так краще, варто знайти досьє цієї Дарини, бажано з вдалим фото. За кілька днів Назар може отримати доступ до антропометричної програми, яка автоматизовано може вимірювати частина тіла з метою встановлення відповідностей. Звісно капюшон був не ідеальними вхідними даними, але якщо знайти кілька підозрюваних, то програма підбере найбільш вдале співпадіння. Хлопець почав вантажити досьє цієї Ігнатенко, як його телефон почав вібрувати. Це була смс від батька, він закінчив справи і мав можливість на коротку зустріч, по ж до початку першого знайомства було трішки менше години. Назар геть втратив лік часу, наче тільки дванадцята дня, а вже за п’яту. Він сподівався на швидку зустріч, далі на блискавичний душ і от о шостій годині вечора він увесь такий з себе стоїть за спиною Зоряни з відповідями на всі питання. Досьє читати він не встигав, тому завантажив на друк. Почитає вночі, папери вже нікуди не подінуться. Замкнувши двері, суміжні з кімнатою батька і вхідні, Назар швидко направився до рецепції. Вони з батьком домовилися на зустріч біля неї, а далі зайдуть до службового приміщення, бо Федору щось знадобилося в серверній кімнаті.

Коли Назар спустився, батько чекав його біля стійки, перекидаючись словами з Мар’яною.

— Привіт, Назаре. – прощебетала вона.

— Привіт, як сама?

— Чудово, так хвилююче від сьогоднішнього вечора.

— А тобі чого хвилюватися? Не тебе ж виставляють на торги? – хлопець був трішки грубим.

— Сину, май повагу. Ходімо, часу обмаль.

Мар’яна спопеляла спину Назара, поки той обходив стійку і відчиняв службові двері. Хлопець відчував цей ображений погляд всіма фібрами душі. Для нього ставало загадкою, чому жінки, яких він з усією силою відшивав або ігнорував, намагалися знову і знову пробитися крізь його панцир. Він не шукав стосунків, більше не шукав. 

у 1876 Назар мешкав у Чернігові та працював вибивайлом в домі розпусти. Тамтешня Мадам саме шукала молодого та міцного парубка у свій музикальний салон. Бо ж і сама не чистими справами на цей салон заробила, і дівчаток своїх оберігати мала. Працівниці закладу були безмежно раді, що тепер їх спокій оберігатиме такий славний молодик. Були раді всі, окрім дівчини Соні. Вона переконувала всіх, що таке оновлення лише віджахає клієнтів з дивними смаками, а вони зазвичай платили подвійну таксу. Назар мав собі на меті довести, що він тут лише для допомоги і захисту. І за півроку Соня в цьому переконалася, коли щоранку прокидалася в Назаровому ліжку. Окрім тягот Сониного ремесла, Назар не знав біди. Ситий, вдягнений, з дахом над головою та теплою панянкою під боком, він не второпав як почав звикати і закохуватися. Зараз Зоряна висміяла б його, як малюка. Адже з самого дитинства, сама ідея продаватися чоловікам, була для Зоряни проявом жіночої слабкості і зневаги до себе. А хлопець її повністю підтримував, при цьому сам завів роман з однією з таких. Їх стосунки тривали до 1879, Назар за гарну роботу мав багато привілеїв. Мадам видала йому значно просторішу кімнату, підняла платню, оновила гардероб і найважливіше – довірила охорону каси та цінних документів, які гарантували безпеку в її справі. Чоловіча половина міста з шаною ставилася до парубка, який оберігав їх секрети. Йому були раді на чаюваннях, в ресторанах, запрошували на прийоми у власні маєтки. Соня ж обіцяла Наазару зав’язати з ремеслом і почати жити своїм життям. Задурманений коханням, Назар навіть забув, що має вічне життя, а його обраниця за кілька десятків років почне вкриватися зморшками та втрачати красу. Одного дня Мадам поїхала до Києва, за новими тканинами, взявши з собою кількох дівчат. Назар лишився на варті. В той вечір Соня його підпоїла, та витягла ключа від сховку. В її плани входила втеча без Назара, а з статками Мадам. Вовче нутро переварило отруту майже миттєво, і хлопець зрозумів що відбулося. Охоплений люттю, він був готовий зірвати шнурка зи своєї шиї і вирвати серце за зраду, та холодний розрахунок зробив своє. Піднявшись до кабінету, Назар зустрівся очима з Сонею та її коханим, які саме вичищали сейф. Другий кинувся до Назара, і вовк моментально звернув йому шию. Секундний хрускіт, і немов ватяний, чоловік гепнувся додолу. Соня завила жалобним стогоном, схопила ножа для листів та кинулася на Назара. Вона штрикала його через камізельку, на сорочці виступали криваві плями, але для могутнього перевертня це було схоже на удари зубочисткою. Він вирвав ножа з її рук, та відкинув геть. Зхопивши дівчину за зап’ястки задав їй головне питання: