XXX ЗОРЯНА

Дівчина близько трьох годин сиділа в оточенні потенційних коханок Назара. Він міг заполучити кожну, але відшив їх. Що з ним було не так? Зоряна шкодувала, що їх розмова потекла в таке русло, але якщо Назар вирішив її засуджувати, то він їй не друг. Звісно цей вчинок з пристрітом не привід для гордощів, але й Ігор на це заслужив. “І рибку з’їсти, і на хер сісти” – саме так вона описала його стратегію. Зоряна по справжньому була закохана в молодого та амбіційного фотографа, який завжди прагнув заскочити в гущу подій та вхопити найсоковитіший кадр. Його очі горіли, а кров кипіла від адреналіну. 

Остання спільна подорож була до Берліну, у листопаді 1989, Зоряні довелося попітніти, щоб вибити Ігорю перепустку на виїзд. Але воно того вартувало, дух свободи, змін і єдності вирував містом. А кадри з падіння Берлінського муру були сенсаційними. Коли вони повернулися з подорожі, Ігоря виселили з гуртожитку, бо вирішили що він якийсь КДБ*-ст, раз його випустили за кордон. Зоряна домовилася з матір’ю, що він поживе якийсь час у новому готелі, доки той не такий популярний, як попередні. 

Ну а він і пожив, доки Зоряна марила зняттям прокляття і чекала Ігора з інституту, той прогулював пари і трахався з її матір’ю. 

Зоряна випадково їх застукала, вона підпрацьовувала в одному з архівів, де можна було знайти багато цікавого про почвар та їх роди (якщо знати де шукати). Одного дня замкнуло електро щитову, і без світла працювати сенсу не було. Дівчина прийшла до квартири, попивала чай і виглядала коханого у вікно своєї кімнати з видом на «Лису Гору». До готелю під’їхала материна чорна Волга, з неї вийшли Соломія та Ігор у пристрасних обіймах. Далі був чуттєвий поцілунок та прощання, після яких мати поїхала геть, а хлопець ледь не підстрибуючи гайнув до готелю. Таких зустрічей довелося переглянути немало, доки розпач повністю не затуманив розум, а в його лихоманних надрах не визрів план помсти. 

Поверхом вище від архіву була бібліотека, там працювала подружка Зоряни – студентка Дарина. Вони інколи пліткували та ходили на прогулянки. Дарина марила шлюбом з успішним та багатим хлопцем, вона була з неблагополучної родини, де мама мала чотирьох дітей від різних чоловіків. Якщо теперішній не подобався, вона вертіла хвостом, перебігала до наступного і народжувала швиденько дитину. Тому шукати легкого шляху для Дарини було не в новинку. Але вона подобалась Зоряні своєю невимушеністю, та водночас дратувала таким ставлення до себе. Продатися чоловіку лише за те, що витягне тебе зі злиднів? Це було нищівним для Зоряни і вона всіляко переконувала в цьому Дарину. Ставила у приклад власну матір і підносила культ сильної жінки за нагоди. Але одна розмова підштовхнула запалений мозок Зоряни до дій. 

— Ти можеш собі уявити, він зраджує мені з старшою жінкою! – ледь не плакала Зоряна.

— Ти точно певна, що бачила саме його?

— Точно, він та вона. Як ножем в серце.

— А він якісь дорогі подарунки дарував тобі нещодавно? Чи може водив куди? – саме це хвилювало Дарину.

— Нічого такого. А що?

— Я гадала, може він з тією тіткою за бабки спить, має ж бути сенс.

— Та він наче не бідував. І це не важливо, я мушу з ним порвати, але мені так боляче. Я гадала він саме той. – на очі підступили сльози.

— А я б не спішила. Де ще собі знайдеш такого молодого та перспективного? А як ця тітка йому для зв’язків потрібна?

— Ти в своєму розумі?

— Звісно в своєму! Ми дивись в які часи живемо! Багатий мужик на дорозі не валяється. Якщо відшиєш його, дай знати. Я не проти тітки, а якщо за бабки, то хай хоч і десять тіток шпехає. – Дарина розсміялася, а Зоряна впала у відчай від меркантильності подружки. 
 

Як вона могла врятувати життя поселення, якщо одну єдину дівчину не змогла переконати у тому, що продавати себе – доля повій. Зоряна кулею вилетіла геть, і помчалася до квартири шукати книгу з приворотами. Далі злість зробила своє, спочатку приворот для Дарини та Ігора. Щоб він відчув, як це жити без любові. А за ним – пристріт. Все піде під три чорти, ще й “кохання всього життя” буде виїдати мізки чайною ложечкою. 

Зоряна пакувала речі для втечі, та чекала вдалого дня для випадкової зустрічі приворожених. Підходящим став день, коли вона оголосила Ігору, що йде геть і терпіти зраду не збирається. Це було біля архіву, тому Зоряна кинулася до місця своєї роботи, Ігор за нею і бам. Випадкове зіткнення з Дариною, очі вкрив магічний туман, закляття спрацювало. Для матері була записка: “Маю побути на самоті, не шукай мене. Твоя зрада розкрилась, а моє закляття лишилося на місці”. От і все, далі Зоряна зникла на тридцять років. Вона приділяла час собі та своїм інтересам. Захопилась кулінарією та декоративним мистецтвом, подорожувала світом і знайомилась з людьми. За увесь цей час ні мама, ні Назар, ні Стефан не намагалися налагодити контакт, а значить і вона не буде. Зоряна вже через десять років чекала хоч якогось кроку від найближчих. Але нічого, пустота. Це остаточно розбило дівчину, всі століття на неї тисли і вимагали прикладати всі сили для зняття прокляття і от тепер, десять років вона нікому не потрібна. Потім було двадцять. А на тридцятий, коли вона саме увійшла в смак та ритм Італії, її чарівний кокон самотності порушили. І з такою нахабністю та потужністю, що дівчина не могла второпати як погодилась на ці п’ятигодинні тортури у вигляді укладки, макіяжу та розбору нового гардеробу. І з ким? З потенційними коханками Назара. 

Зоряна щиро не розуміла, чого так багато уваги її мозку відводиться Назару. Не те, щоб вона ревнувала, ні. Просто дивитися, як вони всі розпинаються перед Назаром, а він їх ігнорує і вперто йде на стик з нею, було хвилююче. Як вона відбивала всі його спроби налагодити спілкування, а він робив нові. Як щиро виказував всі свої претензії. Можливо “Вовче Серце” правий? І краще вірити в другий шанс ніж в кохання з першого погляду? Бо ж за п’ять віків всі перші кохання загнулися. До речі, “Вовче Серце”!

“Вічна Наречена”: привіт, друже. вмикай сьогодні “1+1” та “ТЕТ”! твою подругу будуть показувати в новинах та реаліті