XXVI БІС

Хоч він і не показувався, та даремно часу не гаяв. До Купайла часу було ще достатньо, та кінцевої картинки Сатанаїл не мав. Цікавенька книженція, про тонку матерію між світами, про ворота Ирію через які можна потрапити або до Золотого небесного царства, або ж до Гаспидського підземного, була вкрадена у Соломії давно. Але ким? Якщо за ці роки вона не опинилась в його руках, значить наземне кодло гівняно працює. Хай би як не йшли справи у нечестивому світі, та чортам (тьфу-тьфу) ліку не скласти. Перед початком роботи на землі, Люципер нагородив свого наступника затійливим умінням. Щойно погляд Сатанаїла впреться у воду, а китиця хвостова вказуватиме на північ, куди той плюне - миттю новий осинавець виросте. Свого часу, по дурості молодецькій, Сатанаїл наплював собі цілий чортячий двір. Розвів нечистих стільки, що контролювати сили не мав. З того часу багато чого він дізнався і запамʼятав. Одне з головних правил – не плюватися куди доведеться.

Тож зізвавши своє кодло у клуб (підпільне казино) «Старий млин», Сатанаїл мав намір відправити підлеглих шукати цю цікаву книгу. Знав він одне, написана ця книга відьмою, про ту, яка змогла відчинити ворота, зайти і запечатати їх за собою. Та запечатати так, що чортова братія яка землею бродить, не могла в дні сонцестояння завітати додому, та підживити сили свої, умившись  розпеченою смолою з величезних котлів, які кипіли увесь час.

Сатанаїл піднявся до кабінету, скинув свої натерті до блиску черевики, повісив піджак на вішак, та пішов до графинчику з горілкою. Йому не терпілося пригубити, аби прогнати ломоту в копитах. Ох і змучили його кляті туфлі. Перша чарочка була за розслаблення, друга - за втілення плану з Мишком, ну а третя - за майбутнього Батька всіх бісів. Поки Чорт проводив свої процедури, у банкетному залі зібралися його вірні соратники, які теж з нетерпінням чекали злуки з Пеклом.

До кабінету постукали, і в щілину кабінету просунулась голова з червоним волоссям та маленькими ріжками - Лянка. 

— Любчику, всі вже чекають. – ніжно мовила чортиця.

Лянка була рукотворною Люципера. Вона разом із Сатанаїлом були плодом його заздрощів. Тому Сатанаїла створили для злодіянь на Землі, а бісниця стала втіхою чортячих очей. Лянка підслухала Люципера, і в день рівнодення (саме тоді ворота закрились) втекла з пекла і повідомила Сатанаїла, що вхід запечатаний а трон порожній. І все це діло рук Чорноротих.

— Йду, моя лілейко. Ще трішки потерпи, і ми будемо вдома. – лагідно мовив Біс.

— Знаю, кажанчику, знаю. Ти певен, що на хлопчиська можна покластися?

— Завтра, доки везтиму його до готелю, ненароком загублю кисет з дурман-травою. – Біс почав забивати свою люльку. – А затуманеним розумом завжди легше керувати.

Чорт запихкотів трубкою, піднявся з крісла, і цокочучи копитами об паркет направився до виходу. Лянка пристрасно його поцілувала, а потім взяла під руку і повела до решти.

Найстарші та найголовніші чорти зібрались у кімнаті. Сатанаїл не один рік витратив на рихтування ієрархії кодла. Наскільки він знав, один з шабашів відьом навіть класифікатор склав, хоча сам Сатанаїл ніколи б не розібрав всіх своїх недолугих. Зберігався він звісно у Соломії. Задача для кодла була проста - знайти мисливців на відьом, і дізнатися хто тримав у себе Соломіїне дослідження. Не обійшлося без заперечень, та перекидання відповідальності. На що відповідь була короткою:

— Ті осинавці, які захочуть обманути господаря чи проігнорувати наказ - половину з вас розітру на багнюку, а решту в ній викупаю.

Сатанаїл гепнув копитом, розігнавши всіх бісів, а сам пішов до спальні. Мізки, від курива, перетворилися на глину, як в такому стані можливо ігнорувати злягання з привабливою Лянкою?