XXIV ЗОРЯНА

Особливих надій на друга з мережі вона не покладала, але сподівалась в його неупередженому пошуку випливе щось очевидне, що її намулине, за віки, око просто не бачить. Доки Зоряна чекала, ноги невільно повели до кабінету. Календар вона спихнула на підлогу, аби не плутав, і знову взялась перебирати кожен папірець. Папірці, накладні, звіти, все що відносилось до роботи, Зоряна склала в окремий стос. Клаптики з незрозумілими цифрами, номерами телефонів та й просто візитки - в напівпусту шухляду в столі. Чеки з магазинів та салонів - тупо в смітник. Зоряна була здивована, як її мати давала раду цьому хаосу. На столі залишилися рукописні нотатки, кілька друкованих аркушів та напів покинутий щоденник. В щоденнику останні цілком списані дні закінчилися 19 березня, далі лише кілька записів. Певно тоді відбулась крадіжка, і Соломія не повернулася до себе в квартиру. 

Вони завжди так робили, коли мисливці або любителі пригод, знаходили їх сховки. Залишали все як було, цінності та книги відбирали назад, ціною життя викрадачів, а речі та дрібнички кидали. Це було буденно, та років зо пʼятдесят Зоряна не тікала, кидаючи все, а Соломія зробила це не вагаючись. 

Дівчина повернула увагу до паперів і почала детально вивчати кожен рядок. Частина листів була списана ідеями зілля та заклинань, ніяк не звʼязаних з прокляттям. Роздруківки - це тексти з книг, яких вона не мала. А от частина клаптиків була цікавою, на них було багато почерканого тексту, випадкових слів, якісь цифри. Зрозуміло одне - основну частину інформації нагло викрали, але раз вони були живі - ще не застосували. Зоряна ще раз переглянула папери, більш-менш стосувалися справи пара речень:

«Морана з Каменця?»

«Згубила Люципера та запечатала Ворота Ирію відьма? Знайти підтвердження»

«Забрати силу неможливо, підкорити силу може тільки інша відьма, а не гівняна погань»

— Яким боком язичницька богиня смерті до Камʼянця-Подільського? І коли поклонялися їх пантеону, Камʼянця і близько не було.

Зоряна знала, що одним із місць відьомської слави, був і Камʼянець-Подільський. На момент,  відвідин нею міста, чисельність відьомської общини складала понад 200 осіб. Але щоб Мара мала відношення? Дівчина відкинула роздуми і направилась до полиць з книгами. За шафою стояла тека, в якій були карти різних періодів. Зоряна відкрила google-карти, та нанесла олівцем приблизне розташування пʼяти осередків відьомської культури: Київ - столиця не тільки для людей, а й для почвар; Тетіїв – містечко близ Києва, там відьми облюбували Панську гору, коли по Києву були гоніння; Конотоп – невеличке місто, звідки родом її мама і де розташовувався шабаш Чорноротих перед падінням; Диканька - селище на Полтавщині, де народилась Зоряна. А жили вони на хуторі поблизу, зараз від нього нічого не лишилося; Камʼянець-Подільський – останнє, але не по значенню, архітектура та замки принаджували нечисть всіх видів, відьми виключенням не були. Ось імпровізована карта була готова. 

На столі завібрував мобільник, це «Вовче Серце» скинув інформацію. Нічого надприродного, просто звичайні дні. Зоряна ще раз прогорнула текстові:

— Рівнодення це вихід, а сонцестояння – вхід. Ось воно як, але ворота запечатані. – бурмотіла під ніс Зоряна. — І свято Купайла за новим календарем – 7 липня, а не в день сонцестояння.

— Дивлюся часу дарма не гаєш – дівчина осмикнулась, на порозі стояла мама.

— Як ти зайшла?

— Не забувай, що це і моя квартира теж. Принесла тобі валізу. – жінка махнула рукою в сторону дверей.

— Та в тебе підбори космічної висоти. Це Назар? - Зоряна відклала справи.

— Аби й він. Вовк хвилюється і понад усе хоче тебе захистити.

— Бо це його робота, ти ж приставила його до мене.

— Доню, перестань робити з мене зло всесвітнього масштабу, маємо нагальніші проблеми. 

— І що ти пропонуєш? – запитала дівчина.

— Паралельно з побаченнями ми будемо шукати відповідь. Мисливці вкрали книгу, яку я не встигла прочитати, але й вони самі не розшифрують без спеціальних покажчиків, що заховані у нас. – Соломію наче лихоманило.

— Це точно ти? Мені не здалось? Чому ж вісім років чекала?

— Понадіялась на чортову тупість, а йому хтось нашептав, голову троном задурив.

— Цього точно не буде! – заперечила Зоряна.

— Звісно не буде. Якщо ти здобудеш силу.