XVI ЗОРЯНА

Дорога додому минула без скандалу, а запорукою тихої мандрівки стало мовчання обох. Аби не зробити біди Назар та Зоряна провели політ мовчки. Спілкувалися лише «Вічна Наречена» та «Вовче Серце», Зоряна була більш ніж задоволена цим. Та й Назар її потішив, провів весь політ в навушниках та втупившись в ноутбук. Коли вони зійшли з літака в аеропорту «Жуляни», першим ділом Зоряна зробила селфі для друга. Він був не в курсі її прокляття, тому на фото була платинова блондинка в кепці та сонцезахисних окулярах. Вона зробила повітряний поцілунок рукою в рукавичці і натисла відправити. 
 

Ось і Київ, найближчим часом дівчина має зустрітися зі своїми близькими. Вони не спілкувалися близько тридцяти років, Зоряна не цікавилася що відбувається в їх житті, як йшли справи чи були якісь проблеми. Це могло стати гарним приводом для зустрічі з психологом, бо дівчина роками виправдовувала себе тим, що мама зрадила її, мама поставила своє кохання вище за неї, мама переклала свої помилки на неї. Зоряні не треба розбиратися в собі, інше діло Соломія. І за віки ці думки укорінилися в її голові як постулат, без необхідності доведення. Чекаючи таксі перед входом, Зоряна зупинила свій погляд на Назарові. Нова мода була йому до лиця. Зоряна не сказала б, що 500 років тому вдягнений у сіру сорочку, з волоссям до плечей, яке він постійно збирав у хвостик шнурком та весь у багнюці, Назар був не привабливим. Але зараз, русяве волосся зачесане назад, вибриті скроні з плавним переходом до верху голови, здається ця стрижка називалась фейд. Начисто виголене обличчя, прямий ніс, який вкрився веснянками під травневим сонцем, масивна щелепа з вилицями, об які запросто порізати пальця, якщо захочеш торкнутися. Широкий рот, що в усмішці приковував погляд до себе і змушував ловити кожне Назарове слово. Зараз губи були міцно зімкнені, а щелепа стискалася так, що під скронями випинались жовна. Сірі очі хижо блукали обличчями перехожих і номерами автівок. Назар був напружений. В одній руці він тримав Зорянину валізу, а іншою притримував лямку свого рюкзака. Футболка від Stone Island обтягнула міцні біцепси, які судомно скорочувалися в очікуванні таксі. Зоряні стало шкода, що футболка не була такою ж тісною на його грудях та животі. Вона могла поклястися, шо цей видок змусить тріпотіти будь-яку жінку, якщо та буде не сліпою. В уяві почали мелькати образи з минулого. Хоча й тоді хлопець був міцним та ідеально складеним, зараз він додав у вазі, а мʼязи набули виразності. Зоряна нервово закусила губу.

— Мені, звісно, дуже приємно, що ти роздягаєш мене очима, та мушу перервати тебе. – озвався Назар.

— Га, що ти кажеш? – Зоряна соромливо ковтнула.

— Я дещо не сказав тобі, та й зараз не повинен. Але ти зробиш з готелю попелище, коли почуєш план Соломії. – Назар весь політ мордував себе цим, та мав сказати.

— Не розумію тебе? - вона не могла зібрати думки до купи.

— Соломія зі Стефаном шукають холостяків, які будуть завойовувати тебе. Це все буде відбуватися в готелі, запрошено телебачення і ми маємо вже там бути. – Назар подумки готувався до спалаху гніву.

— Якого хріна вона задумала? Під останньою битвою Соломія мала на увазі низькосортну «холостячку» з моєю участю? – ось і почалося.

— Я тебе прошу заспокоїтися. Ми вже запізнилися, тому давай дорогою станемо на каву, видихнемо і з лицем сповненим покори, потягнемо свої зади до батьків.

— Ооо, твій план ще більш гівняний, ніж її. Чому ніхто не може запитати чого хочу я? Якого милого, всі навколо брешуть? – дівчина почала порпатися у рюкзаці в пошуках курива.

— Ну я не брехав тобі, а якщо і намагався, то це тільки на благо. – Назар смикнув плечима.

— Так-так, всім відома брехня на благо. – сказала Зоряна чиркаючи запальничкою, з затиснутою між зубами сигаретою. – Брехня із розряду: «це як комарик вкусить» та «не спи, просто полежи з заплющеними очима».

— І що поганого в тому, що тебе хочуть захистити?

— Брехнею для маленьких дітей мене не захистиш, я випустила кишки чоловіка,  якого кохала. Я не розсиплюсь, коли дізнаюся що мене виставили на торги, як племінну корову.

— Я це знаю. – тихо сказав Назар. – І відірву голову кожного, хто буде так до тебе ставитися.

— Як «так»? - поцікавилась Зоряна.

— Як до племінної корови.

Зоряна підняла окуляри, і все золото її зіниць полилося до сірих, бездонних очей Назара. Він опустив голову, аби краще увібрати тепло її погляду. Зоряна випустила недопалок з рук, а Назар міцніше стис лямку рюкзака. Світ навколо зупинився, але лиш на секунду. З дивоглядок молодих людей вирвав сигнальний звук автомобіля. Таксі прибуло.

— Вибач, я… – почав Назар.

— Все нормально, дякую. – Зоряна опустила окуляри, а щоки залив румʼянець.

Назар склав речі до багажнику автівки, і не довго думаючи сів на заднє сидіння до Зоряни. Дівчина листала стрічку новин, відписувала на коментарі, роздавала лайки та посміхалася від кумедних роликів. Потім вона перейшла у вкладку повідомлень, і юнак поруч різко засмикався. Зоряна сіпнулась від неочікуваності, та виду не подала. Можливо Назар чекає на важливе повідомлення від дівчини? А вона тут слиною ледь не вдавилася. Її шанс був втрачений, за половину тисячоліття вона могла безліч разів знайти Назара і спробувати побудувати щось більше, ніж дружбу. Він і справді їй подобався, а мрії про заміжжя і втечу зараз були доречними, як ніколи. Але сама винна, Назар явно охолов і влаштував своє життя. Без неї.

Зоряна відправила обіцяне селфі, заблокувала телефон і відкинула голову на спинку сидіння. В голові роїлися думки про сказане, як взагалі можна таке придумати? Це було просто кошмарно. Зоряна сахалась від думки, що її мама - сильна, хитра, яка прокладала свій шлях самостійно у цьому патріархальному суспільстві, придумала такий спосіб. Десяток молодчиків мали її врятувати, але що, як Зоряна, хотіла врятувати себе сама? Найпростіше буде здатися, та перелесник сказав, що вони потрібні обидві. Навіщо? Чому Чорт чекав так довго, його хтось або щось підганяє? І де син Ігора? Питання виникали і складалися в більший стос кожного дня. Терміново треба потрапити до квартири і погортати книги. Серед них були не лише писання про відьомські чари, а й дослідження про рослини та їх вплив на організми, декілька манускриптів з історії (не тієї яку вчать в школі), написані не одним поколінням почвар, парочка бестіаріїв та книг-класифікаторів. Більшість зібрана на території України, деякі екземпляри вона з матір’ю привезли з інших країн. З роздумів Зоряну вивів звук повідомлення: