X СТЕФАН

Чугайстер цілу ніч сидів в номері та перебирав свою телефонну книгу на предмет пристойних холостяків. Випад Соломії до цього недолугого офіціанта був йому зовсім незрозумілий. І взагалі він не бачив нічого схожого між цим хлопцем та Ігорем, якого він і сам був не проти розірвати. Станом на ранок Стефан мав дев‘ять потенційних женихів. Деякі навіть були знайомі з блогом «Вічної нареченої» і з радістю погодилися додати цей досвід до свого кейсу, щоб це не означало.

Він вийшов за двері номеру, де на підлозі чатували песоголовець та лісун.

- Ви й досі тут? - вирішив поглузувати Стефан.

- Так ковалю, ми тепер друзі! - хмикнув лісун і піднявся на ноги.

- Ну то хоч давайте познайомимось, раз ми тепер в одному човні. 

- Я - Олекса, а два песоголовці, які будуть мінятись, Юрко та Влас. - представився вовчий пастир.

- Ну мене ви знаєте, а тепер ведіть мене до Соломії. - вирішив рявкнути Стефан.

- Ні, ковалю. Твої накази ми не виконуємо. Пані Чорнорота сама до тебе зайде, коли владнає свої справи.

Розлючений Стефан влетів назад в номер і з усією силою гепнув кулаком у шафу, що стояла в передпокої. Друзки розлетілись в різні боки, а кісточки пальців млосно щеміли від неочікуваного удару. Він мав довести свою вірність. Він мав визначитись зі стороною, на якій він буде в цій битві. Від цього залежало його життя, яке тільки почало приносити йому задоволення. Запаморочливий успіх останніх двохсот років змушував кров кипіти у його венах. Він збудував дім своєї мрії, розвивав прибуткове архітекторське бюро, та навіть придбав деякі витвори мистецтва, які бентежили його крізь віки. Тільки він позбувся залежності на ім‘я Соломія, як вона знову загнала його під ніготь. Можливо він і хотів переконати Соломію, що Біс його не впізнав. Але йому потрібно було запустити цей механізм, аби вона розправилась з Чортом. Його сторону Стефан прийняти не міг, бо ж у виграші буде тільки Біс. Йому можна тільки продати душу, яку Стефан вже занапастив. Або перехитрити, що самотужки буде важко. Якщо Зоряна зруйнує прокляття, то про вічне життя можна забути, що також не влаштовувало Стефана. Він мав провести свою гру, він повинен виграти у всіх, аби його перестали вважати власністю Чорноротої. Стефан підійшов до столику з випивкою та налив собі янтарної рідини в склянку. На годиннику лише восьма ранку, для віскі ранувато, але ж його все рівно не випустять далі коридору. Великий ковток обпік горло і вигнав рій думок з голови. Чоловік поступово розслабився, провалився у м‘яке крісло біля столику й став чекати.

Соломія явилась близько дванадцятої. Ця жінка знала свої сильні сторони і як вигідно їх підкреслити. Чорна шифонова блузка без рукавів та з високим горлом підкреслила витончені руки і плечі, а обтисла шкіряна спідниця покривала стегна, як друга шкіра. В сп‘янілих очах Стефана відьма постала сексуальною, як ніколи.

- Ти не перестаєш мене дивувати! - з порогу вигукнула Соломія. - Ще тільки дванадцята, а ти вже залив очі.

- Люба, ти не залишаєш мені вибору. Я просив відвести мене до тебе, та цуцики мені відмовили.

- Звісно відмовили, мене не було на місці. Я їздила домовлятись з кількома телеканалами, аби вони висвітлили наше шоу.

- Для чого тобі телебачення? Він тебе відразу ж знайде. - оголосив Стефан.

- Увімкни свою голову, може мені це й потрібно? А супутнім бонусом стануть декілька спонсорів, адже після закінчення цього безладу ми маємо на щось жити.

- Ми це? - тінь надії промайнула у Стефана.

- Зоряна, я, наші почвари. Якщо ти на нашому боці, то і тебе ми не покинемо.

Ці слова розрадили Стефана. Він мав шанс на прихильність відьми, отже треба старатись краще, аби мати змогу виторгувати собі необхідні умови.

- Я маю дев‘ять юнаків. До понеділка будуть в готелі, тому готуй кімнати. - він знову ковтнув віскі.

- Бачу твоя ніч пройшла більш продуктивно ніж моя. Тоді я негайно піду наздоганяти тебе. Підемо сьогодні на вечерю разом? Доки маємо спокійний вечір. - Соломія опустила погляд наче школярка.

- Звісно підемо, як я можу тобі відмовити, коли твої ніжки так привабливо виглядають у цій спідниці? - Стефан хижо посміхнувся.

Соломія попрощалась і спішно залишила чугайстра на самоті. Він продовжив сидіти в кріслі та поглинати віскі, йому потрібно загасити збудження, що наростало під дизайнерськими штанами. Принаймні до сьогоднішнього вечора.