IX СОЛОМІЯ

Соломія і Стефан виїхали на її машині з парковки і направились до кав‘ярні, де цим ранком вона сиділа і готувалась до звичайного робочого дня. Свій план цілком вона не збиралась викладати Стефану, адже не була впевнена в його причасності. Як в навмисній, так і примусовій. Стефан був розумним чоловіком, і хай би що він не говорив, в першу чергу його завжди цікавила власна шкура. Першим порушив мовчання чугайстер.

- То який твій план? І чим мені допомогти?

- Скористайся своїми зв‘язками, поворуши самотніх синочків своїх партнерів, друзів та знайомих. Але все це ти робитимеш зі свого номеру під моїм наглядом. - Соломія різко загальмувала і повернула на парковку.

- Ти мені не довіряєш? Я можу заприсягнутись, що не причетний до його справ. - Стефан хвилювався, але відгадати його задум Соломія не могла. Поки що.

- Стефане, дорогенький, я довіряю лише собі та своїй доньці. Так вже склалось, що на моєму віку ще не трапилось жодного порядного чоловіка. - Стефан хотів заперечити і нагадати про себе, та Соломія його зупинила.

- І попереджуючи твій протест, відповім. Ти також у козлячому списку, і далеко не на останньому місці. А тепер вилазь з моєї машини, і пригости панянку кавою, доки я не замкнула тебе в номері.

Обличчя Стефана палало, він був готовий обернутися на волохатого монстра, на якого його перетворив Біс, і рознести цю довбану кав‘ярню до самого фундаменту. Ця жінка змушувала його нутрощі горіти пекельним вогнем, ця злість навіть збудила Стефана. Та він втримав хіть у собі. 

Вони вийшли з авто, і попрямували до столика на вулиці, де їх вже виглядав Михайло. Хлопець не вірив в свою удачу, ця жінка знову тут. Невже за день він отримає чаю як заробітку за зміну? Хлопець натягнув свою найпривітнішу посмішку і поспішив приймати замовлення.

- Вітаю ще раз. Вам як звичайно?

- Так, юначе. І ще принесіть мені скляночку води, мигдалевий круасан і замініть попільничку.

- Звісно. А вам пане? - посміхнувся він Стефану.

- Мені раф на вівсяному молоці. Дякую. - на цих словах Соломія ледве не вдавилась зі сміху.

- Що холостяцьке життя з тобою зробило? Тільки не говори мені, що ти свої шикарні груди проепілював. - Соломія зареготала і підпалила цигарку.

- Можеш перевірити! - огризнувся чоловік. - А чи не забагато ти палиш? Дурна звичка.

- І що, це мене вб‘є? - Жінка зареготала знову. Давно їй не було так весело.

Наступні 10 хвилин, доки вони чекали на каву, Соломія та Стефан провели мовчки. Жінка палила та спостерігала за рухом міста, а чоловік спостерігав за нею. За темним коротким волоссям, яке розклалося на її плечах в об’ємній укладці, за пальцями у масивних каблучках. Він був певен що це дорогоцінності, адже така жінка варта лише найкращого. Його здивування мабуть не мало б меж, коли він дізнався що це китайська біжутерія. Соломія губила прикраси так часто, що роботи вистачило б для всіх київських домовиків. Помада зблідла від нервового кусання губ, а припудрене обличчя видавало зрадливий рум’янець на щоках - наслідок сумбурного ранку.

Коли офіціант приніс замовлення, Соломія підкурила нову сигарету і зупинила погляд на юнаку. Раніше він ніколи не привертав її увагу, але раніше її не цікавили такі молоді та неспокушені. 

- Стефане, мені здалося чи цей офіціант чимось схожий на Ігора?

- Ти продовжуєш глумитись наді мною? Вашому Ігору зараз років під 60, а цьому жовторотику більше 20 не дам. - Чоловік нервово надпив свою каву.

- А якщо його запросити до нашої авантюри? - Соломія вдивлялась в спину хлопця, і повільно колотила свій американо.

- Я благаю тебе отямитися, нам тільки безприданників бракувало. 

- Якщо напружити пам’ять, то на поверхню випливає те, що зовсім недавно ти був одним із них. І ці дорогезні костюми цього не змінять. - Жінка сьорбнула кави. - У всякому випадку для мене.

Цю карту Стефану було не покрити, Соломія знала його як облупленого. То чому ж вона не могла повірити у його слова, що ніяких справ з Бісом він не мав? Можливо це страх розчарування? Що вона знала його не надто добре і сама пішла в лапи ворога. Тому ізолювати його буде найкращим рішенням. За ним наглядатимуть, і якщо ситуація буде змінюватись, не важливо в яку сторону, Соломія зможе реагувати негайно. 

Допивши свою каву вона підізвала офіціанта і лукаво оглянула його бейдж:

- Скажіть мені, - відтренована театральна пауза, - Михайло.

Стефан закотив очі. Вона смакувала його ім’я для більшої зацікавленості. Щось у цьому юнаку приваблювало дорослу жінку. Дух авантюризму був вірним супутником Соломії Чорноротої. Саме авантюризм змусив закрутити роман з молодшим на 20 років (як думав хлопець) фотографом Ігорем, чи зробити підліткове тату з запальним тату-майстром Микитою, а ще був стриптизер Лео, з яким вона крутила роман на італійських канікулах.

- Я вас слухаю. - напружився хлопець.

- Чи не хотіли б ви перевірити себе на витримку і разом з цим заробити пристойну суму грошей?

- А хто б не хотів? - хмикнув під боком Стефан.

- Не звертайте увагу на мого кастинг-директора, він трошки нудний і не бачить вашого типажу.

- Мого типажу? Для чого?

- Для боротьби за серце прекрасної незнайомки, звісно.