VII НАЗАР

За кілька днів він знову зустрінеться з Зоряною. Батько сказав терміново летіти за нею в Італію. Вони разом росли, він оберігав молодшу на чотири роки Зорянку. Вони мріяли одружитись і втекти зі свого села в країни, що сховалися за морями. Про ці країни їм розказував покійний дід Назара - Маркіян. Він був воїном, і навчав премудростям справи свого сина Федора, а тоді і внука, з його хвостиком - золотокосою Зорянкою. Діти завжди були разом. Берегли один одного, до того дня… Вони вже не були такими близькими, як колись. Після перетворення Зоряна постійно відштовхувала його, а він не хотів тиснути. Дівчина мабуть боялась, що він відвернеться від неї, коли побачить в яку потвору вона обернулась. Та Назар бачив… Він не зрозумів, що з ним сталося. Він відчував, що не може говорити й ходити прямо. Юнак шукав своїх батьків, коли почув пронизливий крик Зоряни. Підбіг до вікна, а там на руках Соломії лежала понівечена дівчина. Назар її бачив і роками мовчав, щоб не розбити Зорянине серце остаточно. Він вірив, що настане час і вона сама йому відкриється. Можливо зараз їх шанс? Віками вони ховались один від одного і від світу. Назарове тіло було вкрите шрамами, які нагадували про минулі поєдинки. А у Зоряни шрамами затягнуло серце, яке нещадно потерпало від коханців, які намагались розгадати її загадки, а не зняти довбане прокляття. До Назара за допомогою вона ніколи не зверталась і намагалась уникати зустрічей. Він не наполягав, та й сам вештався світом, але кожні десять років заявлявся з візитом до батька. Федір завжди був поруч з Соломією, цього було достатньо аби втамувати поклик, що притягував їх зграю. Коли стало ясно, що Зоряна осіла в Італії, Назар повернувся до батька. Від Марʼяни дізнався про її блог і почав слідкувати. Він зареєстрував акаунт з ніком «Вовче серце», завантажив декілька фото, які не розкривали його особу і «постукав» повідомленням до Зоряниного блогу. Вони листувалися всі чотири роки, але недостатнє спілкування протягом минулих п‘ятисот, дало свої плоди. Вони були ідеальними незнайомцями, сильні особистості яких зливались в щоденних інтернет-баталіях. Так дві загублені і самотні душі знову знайшли один одного. Він з трепетом чекав зустрічі, цей трепет навіть розганяв хмари жаху, що повільно згущалися над «Лисою Горою». Назар не знав достеменно що сталося між Соломією та Чортом, але Зоряна завжди боялась що він прийде за ними. Поки він збирав рюкзак в голові промайнули безліч слів, які він міг сказати Зоряні після довгої розлуки. Одне він знав точно, про листування варто змовчати. Адже це було єдине місце, де він і вона можуть бути справжніми. Саме так йому здавалося.