V СОЛОМІЯ

- Звідки в тебе інформація? - злякалась Соломія.

- Ненавмисне дізнався, коли був у Румунії. Там є висококласне казино, заправляє яким сам Дракула.

- То клятий Цепеш й досі живий? - Соломію пробрала бридка холодна хвиля страху.

- Ну звісно живий, наскільки це можливо в його стані. - Стефан намагався пожартувати, аби хоч якось розрадити Соломію.

- І що ти дізнався? - жінка почала нервово заламувати руки.

- Я зустрів Біса там, гадаю він мене не впізнав, бо ж він дуже гучно заявляв, що через 500 років нарешті воззєднається зі своєю судженою. - Стефан понизив голос на октаву.

- Ооо, Стефане. Я гадаю він зблефував. Він нікого не забуває. А як ти грозився його розірвати у момент перетворення на чугайстра? - вогник минулого блиснув в очах Соломії. -  І ти привів його сюди. 

- Я клянусь тобі, що він мене не впізнав. Ми маємо час, аби спробувати зруйнувати прокляття. До ночі Купала ще декілька місяців.

- Дякувати землі, Зоряни тут немає. - Соломія не вірила припущенням Стефана. Чорт точно впізнав його, і за готелем стовідсотково слідкували. Якщо не жили тут.

- Один з його підлабузників показував Зорянині фото, вони кинуться на її пошуки. - Стефан тримав це до останнього. Інстинкти захищати цих жінок століттями брали верх над ним.

- Ох, Стефане. Це або чистий успіх, або повний провал.

Соломія почала нервово ходити кімнатою. Схопила свою сумку і почала в ній порпатись. Потім підійшла та відчинила вікно. Зробила глибокий вдих, той не допомагав думати. Жінка знайшла пачку Davidoff та запальничку, після чого сумка полетіла на підлогу. Далі вона підійшла до столу і натиснула кнопку вимкнення пожежної сигналізації, аби деактивувати датчики диму. Соломія всілась в крісло Федора, по-хазяйськи відчинила нижню шухляду столу і дістала попільничку. Гепнула нею об стіл, що Стефан аж нервово сіпнувся. Соломія закурила. В її жилах кипіла суміш відчаю, страху, адреналіну і чогось нового для її рецепторів, можливо наближення смерті? Інколи Соломія думала про неї, як про благодать, яка могла завершити скитання цим світом. Але ні, не до смерті зараз. На кін поставлена Зоряна. Півтисячоліття втеч і все так безглуздо скінчиться? Бісовий Стефан. Як він взагалі придумав вийти до Чорта? Як він міг припустити, що той його забув? Біс ніколи і нікого не забував. Він тільки не шукав умисно, і дозволяв фантазувати свій примарний успіх. Ця спроба буде останньою, тому план має бути ідеальним.

- Стефане, ти зробив найдурніший вчинок у житті, коли виперся до Цепеша з Бісом, і здав мене їм з тельбухами. - Соломія глибоко затягнулась. - Тепер ти або труп від моїх рук, або від його. На чиєму ти боці?

- Соломіє, в ім‘я Дажбога, ти з розуму з‘їхала? - налякати його було важко, проте Соломії це вдалося. - Я б ніколи не здав тебе умисно. Між нами віки стосунків, ми колись кохали і були одружені.

- Хто сказав, що ти зробив це умисно? Твоя пиха зробила це за тебе. Ти розслабився, пане Непомнящий. І тепер ми в дупі. - на цьому вона різко загасила недопалок, розтерши його об дно попільнички.

- Федоре! - рявкнула жінка. Той миттю увірвався в кімнату. - У нас червоний код.

- Так, пані. Кого мені послати за Зоряною?

- Спочатку телефоном, а поїде Назар. Його досить довго не було видно. Прикинеться одним із виїхавших гостей. - Соломія розробляла план на ходу. Клацала в нотатках телефону і терла підборіддя. -  До конкурсу цієї суботи додайте якийсь концерт. Нехай Мар‘яна запросе Kazka чи Kadnay. Щоб тут був цілковитий хаос. У Зоряни буде час до суботи, аби потрапити сюди. З понеділка я розпочну кастинг холостяків на її руку і серце. Можливо запросимо телебачення.

- Соломіє, ти здуріла? - видавив Стефан.