ІІІ СТЕФАН

- Моя прекрасна, пані Чорнорота! Твоя охорона стала працювати краще, та вони й досі мене бояться. - чоловік засміявся.

- Ох, Стефане, вони бояться не тебе, вони бояться того, що я можу з тобою зробити.

Високий і статний чоловік у чорному костюмі легенько засміявся. Федір був головою служби охорони Соломії, старим і сильним вовкулакою у людській подобі, а їх стосунки зі Стефаном завжди були на межі бійки. Його пильні карі очі з роками навчились бачити людей, і не тільки їх, наскрізь. Тому чугайстру ніколи не вдавалося обдурити перевертня. Стефан навіть думав, що той був новим коханцем його улюбленої відьми, та доказів він не мав. Каштанове волосся вовкулаки було коротко підстрижене, а руки лежали за спиною, де в кобурі лежав пістолет. Не те, щоб він не міг розірвати Стефана голими руками, але нові часи вимагали нових рішень. Він стояв по один бік. А по-інший бік розмістився знайомий молодик - Назар. Син Федора. Він зростав поруч з Зоряною і Стефан був певен, що хлопчина палко закоханий в неї. Та коли все село накрило прокляття і Соломії вдалось частково повернути людську подоб, хлопець зник, мандрував світом, пройшов багато іноземних військових підготовок і став вправним солдатом. Стефану здалося, що Назар став би гідною заміною батьку. Хоч вони і мали вічне життя доки діяло прокляття, та плин часу і подій залишили відбитки на тілах та здоров‘ї. Федір був вірним Соломії та Зоряні. Він не звинувачував їх у перетворенні і не залишав на поталу іншим, як Стефан свого часу. 

- Федоре, забирай хлопців та залиш нас. - владно сказала Соломія.

- Так пані. Я буду за дверима. - Федір пильно вдивився в Стефана, і помітив краплину страху в його очах. Після коротких переглядин він вийшов.

- То що Соломіє, любонько, ми й досі товчемо воду в ступі? - єхидно мовив Стефан.

- Як бачиш тебе й досі тягне поласувати смердючими нутрощами нявок. - Соломія склала руки на грудях. - Говори чого приїхав? Невже для пасербиці залицяльника заморського знайшов?

Соломія засміялась від здивованого погляду Стефана. Кремезний, високий, у стильному темно-синьому костюмі, звісно пошитому на замовлення. Останні півтора століття Стефан працював над собою і своїм життям. Він будував кар’єру та підносив своє нове ім’я - Стефан Непомнящий. Архітектор, бізнесмен, мистецтвознавець, меценат і просто сексуальний зрілий чоловік. В часи їх знайомства з Соломією, зовнішній вигляд чоловіка був не першочерговою турботою. Але коли доля натякнула, що пройти доведеться не один вік, Стефану довелося навчитись красиво старіти. І його вічна спутниця, Соломія, працювала над образом весь їх подружній шлях. Сама того не розуміючи вона зростила викрадача жіночих сердець, вона сама розчинилась в ньому. Але Стефану стало мало однієї могутньої жінки і потужного чоловічого шарму. Він захотів життя без обмежень узами шлюбу та прокляття. Він залишив Соломію в момент проблем Зоряни. Сподіваючись, що це не дасть Соломії довго сумувати. Та він помилявся, відьма запам’ятала зраду на все життя. І коли через 10 років сила прокляття привела Стефана до неї, чугайстер ледве живим забрав ноги. Проте зараз його вигляд хвилював Соломію, хоча й не так, як багато років тому. Засмагла шкіра мала бронзовий відтінок, з нотками Середземномор’я. Вінтажний Rolex злегка виглядав з-під сорочки. Зелені очі опоясували зморшки, які додавали погляду впевненості. Масивний ніс з горбинкою робив його профіль наближеним до античних скульптур, які вражали своєю красою крізь епохи. Переносицю прикрашала глибока зморшка, Соломія називала її “зморшкою мислителя” і любила проводити по ній точеним пальчиком, лежачи на його грудях, вкритих густим волосяним килимом. А його темне волосся і борода, які пробрала сивина, укладені за останніми віяннями моди, зводили з розуму жінок не одне десятиліття. І все це завершав дорогий одеколон, який ніколи не міг перебити його справжнього запаху. Найточніше його описувала жінка, з якою він жив після Соломії. Вона була наслідницею французьких парфумерів, її сприйняття ароматів манило Стефана. Вона описувала його запах як «аромат розпеченого заліза та лісу після грози». Він кохав її, але вічне життя було недоступним для неї. Після декількох інших жінок він знову хотів повернутись до Соломії. Вона відхилила його пропозицію. І от зараз такий важливий і затребуваний чоловік, а розгубився від недолугого жарту колишньої дружини як хлоп‘я.

- Твої жарти зовсім не на часі. - різко встав з дивану той. - У мене немає бажання кожні 10 років мчатись на твої та Зорянині пошуки, бо ж нас поєднало бісове прокляття. Я маю життя та бізнес в Європі. Я кликав вас із собою. Я був готовий приютити всю вашу нечисть. Я поклав би світ до твоїх ніг.

На цій фразі він занадто наблизився до Соломії, і та виставила руку вперед впираючись Стефану у груди. Кохання давно покинуло їхні стосунки, але пристрасть залишались. Саме вона спонукала кожні 10 років до близькості, яка не мала мети зігріти душу. А от підбадьорити тіло - залюбки.

- І знову багато «Я» у твоїй промові, мені там просто немає місця. - вона відштовхнула чоловіка. - Якщо ти приїхав тільки заради того, аби нагадати мені про минуле - задача виконана. Зоряни тут немає, прокляття на нас. Я над цим працюю.

- Після вашого спільного захоплення 30-річної давнини, я не чув про жодного потенційного руйнівника закляття. - Стефан з усмішкою потер бороду.

- Саме це, як ти виразився, захоплення, зруйнувало наші стосунки з Зоряною остаточно.

- Але ти не намагалась помиритись, ви завжди могли розраховувати одна на одну, а тепер мовчки опустили руки. Соломіє, я маю новини, після яких ти зобов‘язана знайти доньку. Ви маєте або знову тікати, або руйнувати довбане прокляття негайно. - на обличчі Стефана виступив непідробний страх.

- Скажи мені щось, чого я не знаю! - гаркнула жінка. - Я спробувала все, аби ж я знала про Ігора тоді, я б нізащо не погодилась на зустріч з ним, а Зоряна була б вільною та щасливою. Вона віддалилась від мене, і я не знала про їх стосунки. Я все зруйнувала, але і вона не пішла на зустріч. Я віками шукала вихід, а вона тікала після найменших невдач. І тепер ти знову повернувся, і знову починаєш за старе! - Соломія майже перейшла на крик.