Кімната з видом на «лису гору»

ПЕРЕДМОВА

- Чим же я прогнівила Мокош, мамо? - стогнала дівчина у кутку.

- Вибач доню, що не вберегла. Нащо ж ти його впустила, поки мене не було? - жінка у хустці плакала і перебирала рослини у козубні.

- Він з‘явився в образові Лесика, я не зрозуміла і впустила, - схлипував голос, - а це він до мене дістався.

- Повтори ще раз, слівце до слівця, що він до прокльону наплів?

Молодиця вийшла з тіні, замість волосся білеса павутина, руки довгі, а замість нігтів - металеві пазурі. Худе тіло, обличчя вкрите рубцями та наростами. Тільки очі залишились. Горіхові очі, з золотими вкрапленнями. Дівчина схлипнула, зробила вдих і заговорила:

- То як не милий я тобі, а кохання ти знати не знаєш, то хай крутить тебе лиха година. Замість кіс твоїх золотих - сива павутина; замість стану твого стрункого - суглоби корчами кручені; замість ручок твоїх білесеньких - пазурі сталеві; замість личка твого рум‘яного - нарви та корости. А щоб самій не конати, то нехай всі, кого ти тут опікувала, на почвар та нечисть перетворяться. І як не знайдеться той, хто цілунком Купальським тебе таку одарує, та чисту любов тобі покаже, то бути всім вам нечистю, доки до Біса в обійми не попросишся.

Красуня в минулому, а тепер - потвора. Дівчина взяла люстерко, та зі страхом глянула в нього. Пронизливий крик струснув околиці, дівчина знепритомніла, а мати зойкнула і гірко заплакала.

Ліна Ост

Подобається

#19 в Містика/Жахи
#389 в Фентезі
#84 в Міське фентезі

У тексті є: містика, відьми перевертні, від дружби до кохання

Відредаговано: 26.09.2023

Додати до бібліотеки

Поскаржитись