7:24 ранку. Нижче Кімнати 7:15. Серце системи.
Сходи вели довго. Занадто довго — ніби простір розтягувався. Але вони не зупинялись. Аліса відчувала, як кожен крок наближає їх до істини, яку, можливо, неможливо буде рознести назовні.
Внизу було світло. Але не тепле. Воно пульсувало — як серце. Живе. Холодне.
Приміщення було сферичним. Стіни — з екранів. На кожному — обличчя. Ті, хто пройшов. І ті, хто не вийшов. Поруч — фрази, уривки, емоції, останні думки.
У центрі — капсула. Всередині — людина. Або те, що залишилося від неї.
— Це він, — сказав Рома. — Творець системи.
— Він… спить? — запитала Аліса.
— Ні. Він уві сні створює нас. Знову й знову.
На стіні загорівся текст:
> "СИСТЕМА: VIGILANT
СТАТУС: КРИТИЧНИЙ
УПРАВЛІННЯ — МОЖЛИВЕ ЛИШЕ З ДВОХ СЕРДЕЦЬ"
Аліса й Рома підійшли до пульту. На ньому було два слоти. Вони мали вибір:
🔘 ВИМКНУТИ СИСТЕМУ
🔘 ПЕРЕЗАПУСТИТИ СИСТЕМУ ЗІ ЗМІНАМИ
🔘 ЗАЛИШИТИСЯ І СТАТИ НОВИМИ НАГЛЯДАЧАМИ (VIGILANTS)
— Якщо вимкнемо — ми, можливо, більше не прокинемось, — сказав Рома.
— Якщо перезапустимо — може, хтось ще отримає шанс.
— Якщо залишимось… ми станемо частиною цього назавжди.
Аліса подивилась йому в очі.
— Твій вибір, Ромо. Але я з тобою.
І він натиснув…