Кімната 7:15

Розділ 19 . Зламати систему

7:20 ранку. Підземна зала. Ключ у руці. Правила — під сумнівом.

— Якщо ми не підемо окремо... — повторила Аліса, стискаючи ключ. — Якщо ми підемо разом — що тоді?

Рома глянув на двері.
— А якщо це пастка? Щоб ми не наважились? Щоб ми самі себе розділили?

Аліса підійшла ближче до дверей.
— Значить, зламаємо те, що вони задумали.

Вона вставила ключ у замок. Клац. Він повернувся легко. Але двері не відкрилися.

— Ще щось потрібно, — прошепотіла вона.

Табличка над ними раптом змінилася. Літери миготіли, а потім з’явився новий напис:
«Серце. Пам’ять. Вибір.»

Рома подивився на неї.
— Це загадка?

— Ні, це відповідь, — відповіла Аліса.

Раптом у кутку зали, де досі було темно, щось блиснуло. Вони підійшли ближче — там був старий монітор, як із 90-х.
Екран засвітився, показуючи:

> “Гравець 1 — готовий.
Гравець 2 — готовий.
Запуск фази «Пам’ять».”

У повітрі запахло димом. З темряви виринуло щось схоже на стару школу. Їхню школу.

Раптово вони вже не були в підземеллі. Вони стояли у знайомому коридорі, але все було… розмите, немов уві сні.

— Ти теж це бачиш?.. — прошепотіла Аліса.

Рома кивнув.
— Це — наша пам’ять.

І поки вони дивились, двері класу відчинились самі. Усередині був хлопець. Молодий. Переляканий.

— Це я… — сказав Рома. — В день, коли мого брата… забрали.

Аліса стиснула його руку.

Їм треба було пройти через минуле, щоб зламати майбутнє.

Подобається

#2297 в Детектив/Трилер
#1050 в Трилер

Відредаговано: 06.07.2025