Кімната 7:15

Розділ 18 . Ключ від спогадів

7:19 ранку. Підземна зала. Табличка блимає. Вони мовчать.

Рома підійшов до напису, провів пальцем по металевій пластині. Пил залишив слід. Він прислухався — зверху вже нічого не було чути. Але тиша здавалася ще страшнішою.

— Це якась гра, — сказав він. — Але хто її веде?

Аліса наблизилась до протилежної стіни. Там, майже непомітна, була маленька дерев’яна скринька. Вона відкрилася без зусиль.

Усередині — ключ. Простий, старий. З биркою. На ній — напис:
"Твоє минуле ще дихає."

Аліса здригнулася.
— Цей ключ… Я бачила його у сні. У татовому кабінеті.

— У тебе був такий самий? — спитав Рома.
— Ні. Точно цей. Один в один. Але тоді я подумала, що це просто марення.

Вона взяла ключ і відчула, як по руці пройшов легкий струм. Свідомість затуманилась. Спогади — обличчя, слова, біль, обіцянки — накотилися хвилею.

— Я… я згадала більше. Про себе. Про цей світ. Рома… ми не просто так тут.

Рома мовчав. Його очі були зосереджені на дверях позаду таблички, які досі були зачинені.

— Думаєш, цей ключ звідси? — нарешті спитав він.

— Можливо. А можливо, це ключ не до дверей… а до правди.

Раптом світло почало миготіти. З підлоги ледь чутно долинув гуркіт — ніби десь дуже глибоко щось пробуджувалось.

— Треба вирішувати, — тихо сказав Рома. — Хто йде далі, а хто… залишається.

Аліса подивилася на нього — прямо, впевнено.

— А якщо ми не підемо окремо? Якщо зламаємо правила?

Владислав Витвицький

Подобається

#2314 в Детектив/Трилер
#1056 в Трилер

У тексті є: пробудження, страх, страшні історії

Відредаговано: 06.07.2025

Додати до бібліотеки

Поскаржитись