Кімната 7:15
Розділ 13. Серцебиття
Цього разу не було різкого пробудження. Аліса не підскочила, не задихалась, не шарпалась очима по кімнаті. Вона лежала. І слухала.
"Тик"… "Тик"… "Бух"…
Серцебиття? Чи годинник?
Воно повторювалося рівно, чітко. І з кожним звуком — щось змінювалося в кімнаті.
Повітря здавалося теплішим. Стеля — ближчою. Світло — м’якішим.
Аліса підвелась. Поруч — нікого. Марко зник. Як і всі до нього. Але…
На ліжку залишився відбиток руки. Вдавлений у покривало. Його пальці були довгі, теплі, як у живої людини, яка щойно пішла.
— Марко?.. — прошепотіла вона.
Відповіді не було. Але не було й страху.
Вона підійшла до дзеркала. Тепер воно не відбивало її.
Замість того — письмо, ніби подряпане зсередини:
> "Ти майже готова. Але не забудь: вибір — не втеча. Це сміливість."
Раптом — знову звук. Але не "тик".
Це був дзвінок. Тихий, як сон. Десь за дверима.
Уперше за весь час, двері кімнати 7:15 ледь прочинились.
#2283 в Детектив/Трилер
#1046 в Трилер
Відредаговано: 06.07.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
