Кімната 7:15

Розділ 12 . Право вибору

Марко говорив спокійно, без тиску. Він ніби знав, що сказати, як торкнутися її страху — і не злякати.

— У всіх людей є вибір, — сказав він. — Навіть у цій кімнаті.

— Вибір між чим і чим? — зітхнула Аліса. — У мене немає дверей, немає вікна. Я навіть не знаю, чи жива.

— Але ж ти питаєш. Думаєш. Відчуваєш. Хіба цього мало?

Вона замовкла. Справді — її біль, її сумніви, її надії… усе це живе. Навіть більше, ніж у реальному світі. Там вона мовчала. Тут — кричить подумки щодня.

— А чому ти тут? — спитала вона. — Якщо не зникаєш, значить… що?

Марко усміхнувся мимохіть.

— Мене теж прив’язало. До тебе. До спроби зрозуміти. Можливо, я шукав не вихід — а людину, яка не зникне після перших питань.

Аліса дивилась у його очі. Не фальш. Не страх. Просто чесність.

Вперше вона подумала: а може, кімната не кара, а дзеркало?

— Що, якщо я більше не хочу грати в цю гру? — тихо спитала вона.

— Тоді зміни правила, — відповів він. — Ми не в’язні кімнати. Ми в’язні себе… поки не навчимось вибирати.

Годинник зробив ще один звук. Не тик. А щось інше. Глухий удар, як серцебиття.

7:15. Але щось у цьому «тик» було іншим. Живим.

Владислав Витвицький

Подобається

#2304 в Детектив/Трилер
#1056 в Трилер

У тексті є: пробудження, страх, страшні історії

Відредаговано: 06.07.2025

Додати до бібліотеки

Поскаржитись