Кімната 7:15
Розділ 9: Уламки
Аліса стояла серед розсипаних уламків дзеркала. Кожен з них мерехтів спогадом — уривком минулого, яке вона колись витіснила. В одному уламку — вона сиділа під ліжком, обіймаючи того самого ведмедика. В іншому — мама плакала на кухні. У третьому — батько йшов, грюкнувши дверима.
Вона ступила босою ногою на один із уламків. Несподівано його поверхня засвітилась, і кімната змінилась.
Тепер вона стояла в тій самій кухні. Маленька, з заляканим поглядом. Батьки мовчали, і тиша була страшнішою за будь-які крики. Мама пила чай. Батько дивився у вікно.
— Чому я це бачу? — запитала Аліса.
— Ти маєш пробачити, — пролунав голос дитини зсередини неї. — І себе, і їх. Інакше ти назавжди застрягнеш у цих кімнатах.
Усе завмерло.
Аліса підійшла до мами і торкнулася її руки. Жінка повернула голову і вперше подивилась на неї. Не крізь, не повз — на неї. І в тому погляді було щось більше, ніж біль. Там була туга. І любов.
Раптом усе зникло. Аліса знову була в кімнаті. Але цього разу двері не зникли. Вони стояли перед нею. Вперше — відкриті.
Зі сторони коридору тягнувся слабкий вітер… і на годиннику знову було 7:15.
Аліса глибоко вдихнула.
І ступила за поріг.
#2351 в Детектив/Трилер
#1069 в Трилер
Відредаговано: 06.07.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
