Кімната 7:15
Розділ 5 : Стеля, що шепоче ..
Сьогодні все почалося інакше.
Кімната зустріла Ліну мовчазною темрявою. Жодного світла, жодного знайомого шелесту. Вона сиділа в ліжку, дослухаючись. Але не було нічого — аж поки не пролунало перше… шепотіння.
— …чуєш?..
— …відпусти…
— …ти ж знаєш, що ти зробила…
Вона стиснула ковдру, як броню, і подивилась угору. Стеля — колись рівна — тепер пульсувала, мовби живе тіло. З її тріщин виходив сірий туман, а разом із ним — голоси.
Їй здалося, що один голос — її власний. Але сказаний зі злістю. Зі страхом.
— Я не хотіла… — пробурмотіла вона.
Шепіт вмить затих.
І тоді вона побачила це: прямо над ліжком, на стелі, почали проявлятися слова. Вони складалися повільно, літеру за літерою, немов їх хтось писав невидимим пером.
> “Ти зробила вибір. І тепер мусиш пам’ятати.”
Її горло стислося. Бо кожне слово било сильніше, ніж крик. Бо вона все ще не знала — який саме вибір вона зробила. І що — або кого — вона втратила через нього.
А потім туман почав опускатися. Дихати стало важко.
І вже за мить…
07:15.
Знову.
#2296 в Детектив/Трилер
#1052 в Трилер
Відредаговано: 06.07.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
