Кімната 7:15
Розділ 4 : Ім'я з вуст незнайомця
Сьогодні в кімнаті був чоловік. Приблизно 40 років. У джинсовій сорочці й запиленому взутті. Він сидів на краю ліжка, коли вона розплющила очі.
— Ліно... — тихо сказав він, не дивлячись на неї.
Вона завмерла. Її ім’я. Він знає.
— Ви… хто? — запитала вона, намагаючись не панікувати.
Він повільно обернувся. Його очі були червоні, як після сліз.
— Ти не пам’ятаєш. Знову. — Його голос зламався.
— Ви… ми знайомі?
— Ти колись пообіцяла не забувати. І щодня ти порушуєш цю обіцянку.
Ліна не знала, що відповісти. В її голові гуділо. Вона відчувала, що він каже правду. Але мозок не дозволяв відкопати ні крихти пам’яті.
Чоловік витяг із кишені стару фотографію. На ній — вона. Маленька, усміхнена, тримає його за руку. Ззаду напис: "З тобою навіть час не зупинить серце. — Т."
Він зник ще до того, як годинник знову показав 7:15.
#2360 в Детектив/Трилер
#1060 в Трилер
Відредаговано: 06.07.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
