Кімната 7:15

Глава 1 : Пробудження

Годинник на стіні різко цокає. 7:15.
У цю мить все починається знову. Як завжди.

Лея розплющує очі. У голові шум, ніби після довгого сну, який не дає відпочинку. Вона лежить на жорсткому матраці, ковдра зім’ята, повітря важке. Стіни — сірі. Без вікон. Світло — тьмяне, мов затримане дихання світу.

Поруч хтось дихає.

Вона обережно повертає голову. Чоловік. Молодий. Спить. Його обличчя їй не знайоме, як і всі обличчя до цього. Серце Леї починає гупати гучніше. Це вже… сьомий? Десятий? Вона не знає. Всі змішалися.

Вона сидить на ліжку. Сідає повільно, майже урочисто. Підлога під ногами — холодна, бетонна.
Годинник — все ще 7:15. Стрілки застигли на своїх місцях, мов охоронці.

Вона підходить до стіни. Тут — її пам’ять.
Маленькі надряпані слова, залишені нігтем, уламком дзеркала, чорнилом, яке знайшла у шкарпетці одного з "гостей".

> "Ти не спиш. Це не сон."
"Він боявся тебе."
"Пам’ятай: дзеркала — не завжди чесні."
"Сьогодні хтось важливий."
"Рахуй дихання."

— Що це за гра?.. — шепоче вона. Її голос хрипкий, як старий касетник.

Чоловік на ліжку ворушиться. Вона не озирається. Вже не боїться. Перші дні були панікою. Зараз — спроба зрозуміти. Прийняти. Втекти. Або… розбудити щось у собі.

У кутку стоїть дзеркало. Тьмяне.
Вона дивиться в нього. Її очі — втомлені. Але в глибині — вогник. Слабкий, але живий. Вона доторкається до скла.

І раптом… у відображенні позаду стоїть ще хтось.

Лея різко обертається.

Нікого.

Годинник — все ще 7:15.

Владислав Витвицький

Подобається

#2356 в Детектив/Трилер
#1074 в Трилер

У тексті є: пробудження, страх, страшні історії

Відредаговано: 06.07.2025

Додати до бібліотеки

Поскаржитись